Мамо, я хочу жити.

4 werli

* * *

- Яй, підсунся.

- Панно, ви всілись мені на ногу.

- Чорт, вибач.

- Торі.

- Ммм...

- Там змія!!!

- Ааааа, твою мать. Де!?

- Ахахаха, ти така наївненька.

Я була проти будь-яких вилазок на природу. Мені подобалось проводити уікенд в ліжку, з чашкою чаю, і Гаррі. Але він напрочуд сильно любив природу, тому мені доводилось іти на компроміс.

Ніч проведенна в шалаші, під зірками, звісно романтично, але комарі і інші комахи були зайві на побаченні для двох.

- Ти такий милий. -  Говорила я, заглядаючи в його карі очі.

- Торі, я хлопець. Я не маю бути милим.

- Але ти милий. - Ми сміялись. Це було так, ніби увесь світ був ідеальним. Гаррі робив моє життя змістовним. Я жила, тому що він був поряд. Уперше за свої 17 років я жила так посправжньому. Я згодна поклястись, що його усмішка це найпрекрасніше що мені коли небудь доводилось бачити.

Ми сиділи біля вогнища, розмовляли. Він цілував мене. Я уже засинала у його руках, а Гарі шепотів як сильно любить мене. І це останьнє що я чула перед тим як повністю віддатись сну.

* * *

Я сиділа у якомусь занюханому пабі. Чекала на свого "друга". Дон підійшов до мого столика, і нервово підсмикував рюші своєї куртки. Він сів біля мене і мовчав. Я теж нічого не говорила.

Я сиділа мовчки і пригадувала вечір коли Гаррі познайомив мене з Доном. Ще тоді я була щасливою. Тоді усе було яскраве. Сонце ні до, ні після так яскраво не  світило. Це був вечір коли ми з Гаррі вперше як пара пішли на побачення. Незважаючи на те що ми злились одне на одного, через якісь дрібні образи і Гаррі намагався мені довести що я йому не пара... Він тримав мене за руку і я світилась від щастя.

Наші  відносини були завжди дивні і незрозумілі, але тоді він показав мені свій світ.

Коли Гаррі уперше виголосив промову про те чому ми не можем бути разом я нічого не розуміла. Тому Він вирішив зіпсувати наше перше побачення тим, що привіз мене у нічний клуб де грала неймовірна музика яка гвалтувала слухові перетинки. Він познайомив мене із своїми друзями.

Я цей вечір запам'ятала назавжди. Приїхавши додому мене трусило, і хотілося блювати. Гаррі залишався холодним. Не промовивши ні слова він змусив мене перевдягнутись, прийняти душ і лягти спатя. Усе це відбувалося ніби в диму. Я й уявити не могла, який світ був у мого Янгола. Гаррі був для мене ідеальним і непорочним. Але те що мені доввелоси побачити кинуло мене в урвище.

Я була тоді розбита. Моя голова перебувала у непроглядному мороку. А Гаррі просто дивився. Здавалось насолоджувався моїм станом. Тієї ночі я сподівалась на те що він мене обійме, утішить або хоч  скаже що для мене ця прогулянка в ущелену мороку закінчилась і неповториться... Але тоді я неотримала нічого.

- Торі... - голос Дона привів мане до тями - Хах, тебе не впізнати. Паршиво виглядаєш крихітко. Може досить із тебе? А то твоя маленька головка не витримає і зробить Бабах!!! -

По залу рознісся противнивний прокурений сміх Дона. Від ного смерділо і мені не хотілось дивитись на його безубу посмішку. Нудота повіл но підступала до горла.

- Не тобі вирішувати що і коли мені робити. - Ядовито сичала я крізь зуби. Ще секунда, і я б не погидилась видерти Дону кишки.

- Тихіше крихітко, тепер ти не моя головна біль. - Із якимось тріумфом у голосі промовив Дон.

Я помітила що до пабу хтось зайшов. Цей чоловік зовсім не вписувався у контингент закладу. Він був чисто поголений, у дорогому костюмі та ішов ходою переможця. Я десь уже його бачила... але де?

- Добридень пане Сайлас. Як здоров'ячко? - намагався бути ввічливи Дон.

- Заткни рот! - Гримав загадковий чоловік. - Я розумію Ви пана Клеменс? - Я десь уже чула цей голос. Точно!

-Та-а-к... - Говорила запинаючись я - А-а Ви хто?

- У твоєму випадку Торі, янгол охоронець.

- Джон... вірно? Так от, мені не потрібно більше жодних охоронців! Я не мала дитина! Я сама по собі! - мій голос уже зривався на крик, поки я розплачувалась за холодний чай, якого не торкнулась і вибігала із приміщення. Але уже на виході мене перестрів якийсь чоловік.

  - Постав дівчину, і захопи із собою цього "фармацепта". Торі, сідай в машину. У мою машину! - Джон говорв грубим наказовим голосом.

- Я нікуди із тобою не піду. Я Вас не знаю! - Репетувала.я.

Торі! - Джон Крикнув - Або ти добровільно зробиш те що я тобі кажу, або я чорт забирай силоміць тебе туди засуну!

Я вирішила підкоритись. І умене чесно кажучи й не було вибору.