Вечір

РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 2
Таємниця про пророцтво поширилася між котами Клану. Деякі - не вірили, інші - хотіли якнайшвидше вигнати кошеня із Клану.
-Але ж воно ще нічого не зробило!-промовляла мати у відповідь.- І воно загине без їжі посеред Гололисту!
Вона була провідницею, але мала слухати і котів Клану. Воєвода на це ніяк не реагувала. Їй наче було все одно. Ряболиця - воєвода лише підтримувала Рунозірку і далі керувала Кланом.

* * *

Минуло дві чверть повні після народження кошенят. Кошенята вже бачили і гралися біля ясел. Їхня мати, Рунозірка, спостерігала за ними, а найбільше - за Ожиною. Камінь не дуже товаришувала із іншими кошенятами. А третьому кошеняті все ще не дали ім'я!
-Це поганий знак,-говорили старійшини.- В неї буде погана доля.
Так і сталося.
Ось коти вирішили позбутися Ожини.Рунозірка це знала, тому вночі мала віднести це кошеня на виховання до подруги. Кошенятам уже було по чотири місяці, тому вони були розумні.
-Мамо, куди ми йдемо?-запитала Ожина.
-Скоро побачиш,-не вгамонно відповідала Рунозірка. Ось вони вже прийшли до дому двоногих,- Коді!-гукнула Рунозірка.
Темна постать кицюні показалася біля дверей гнізда двоногих.
-Рунохвоста?
-Ні, я вже Рунозірка. Мені треба твоя допомога.
-Ти вже провідниця!-здивувалася кицюня, а тоді спохмурніла.- В чому допомогти?
Почав накрапати дощик. Рунозірка витягла з під себе кошеня.
-Це твоє кошеня?-запитала Коді. Тоді підійшла і обнюхала його.- Чи ти його вкрала?
Блиснула блискавка і кошеня писнуло.
-Воно моє. Через його вигляд,- кішка лизнула кошеня,- його хочуть викинути із Клану. Допоможи, благаю!
Коді серйозно оглянула кошеня, а потім його мати.
-Звісно!-вона забрала кошеня.- Я буду за ним піклуватися, як за своїм.
-Добре,-вже радісно мявкнула Рунозірка.