Вечір

РОЗДІЛ 3

РОЗДІЛ 3
В таборі почався дивний рух. Деякі коти прокидалися і здивовано оглядали галавину, інші - метушилися в пошуках чогось.
-Що сталося?-запитала воєвода Рябохвоста у Рунозірки.
-Кошенята зникли!-вигукнула вона, а потім поспіхом додала:-Двоє!
Рябохвоста залізла в ясла і оглянула кубло. В кублі були кошенята Золопятої та Камінь із Чорничком.
-А старійшини казали..-вона не встигла договорити, як Рунозірка обдарувала її злим поглядом.
-Це не має значення!

* * *

Рунозірка сиділа біля кошенят. Коти Клану весь день шукали її зниклих кошенят - результатів не було. Вона дуже хвилювалася: зрозуміло, одне кошенявіднесла до старої подруги, але інше.. Куди ж воно могло подітися? Невже пішло за нею? Вона й сама шукала зникле кошеня..
Рунозірка сумно поглянула на двох кошенят.
-Камінь, Чорничко..-зітхнула вона.- Сподіваюся, з вами буде все добре..
Кошенята Маківки, іншої королеви, гралися із Каменем і Чорничком. На щастя, Маківка пішла взяти здобичі, щоб Рунозірка та вона поїли.
-А де Ожина із Пушинкою?-запитала Камінь. Кошенята почали називати кошеня без ім'я Пушинкою.
Рунозірка оглянулася. Нікого не було біля ясел.
-Ви не бачили пушинку вчора ввечері?-запитала провідниця.
-Ні,-кошенята похитали головою.

* * *

Минуло багато часу після цього випадку. Рунозірка вже змирилася з цим. Вона не думала, що врятувавши одне кошеня позбудеться другого.
Камінь прокинулася рано. В яслах не було матері і Маківки. Кошеня привикли називати матір'ю обох королев.
Камінь піднялася. Щось їй не подобалося. В яслах був якийсь запах. Вона не знала, що це за запах, бо ще не була новачкою. В кублі було ще темно, але кошеня змогло знайти вихід. Біля кубла вояків сиділа Рябохвоста із Туманогривкою й розмовляли про щось. Камінь була так близько, що могла почути розмову.
-Рунозірка вранці виявила, що не має одного із її кошенят. Здається, це Чорничко. В кублі стояв запах Тіньового Клану, але як Маківка та Рунозірка не могли почути вояка, який краде кошеня?-говорила Туманогривка. Камінь зрозуміла, що той запах, це запах Тіньового Клану.
-Хтось пішов із нею?-у відповідь запитала Рябохвоста.
-Так, Маківка.
-Але чому вони залишили кошенят?!-Рябохвоста побачивши Камінь замовкла.
-Камінь, чому ти так рано прокинулася? Йди в ясла!
Камінь похнюплено повернулася до ясел. Тільки тепер вона помітила, що немає Чорничка. В кошеняти у голові засяяла ідея.
-Я врятую Чорничка сама!-тихо мявкнуло кошенятко.- І нарешті мене висвятять у новачку!
Кошенятко тихо просунулося із виходу. Туманогривки і Рябохвостої небуло. Камінь хотіла б спочатку збігати до тата, Тиса, у кубло медикота, але боялася, що тато не схвалить її ідею і прожине у ясла. Тож кошенятко попрямувало до виходу. Ожина, яка слугувала входом та виходом, перепліталися із іншими рослинами, які Камінь ще не знала. Вони були колючими, тож кошеняті довелися залишити хутро на колючках. Табір складався із високих скель, куди кішечка не одноразово хотіла залізти, але раніше, коли коти Громового Клану тільки прийшли в цей табір, Вогнезір схвалив правило, яке говорило про заборону йти туди кошенятам та навіть новакам.
Камінь визирнула із виходу. На сторожі нікого не було, тож вона могла спокійно піти лісом. Спостерігаючи за тренеровками новаків у таборі, вона бачила, як вони винюзують сліди. Камінь добре знала запах брата, тож відразу наткнулася на нього. Ще біля цього запаху був запах, який вона чула у яслах - запах Тіньового Клану. Вона помчикувала щоразу принюхуючись до повітря.
Запахи привели її до маленького струмочка. Тут скрізь пахло Тіньовим Кланом, тож Камінь вирішила, що вона вже на території цих котів. Але запах брата вирізнявся з поміж інших запахів. Ще був якийсь кислуватий запах, "Напевно якась здобич"-подумала Камінь. Вона йшла далі і перед нею відкрилася якась нора. Може там був її брат? Вона принишкла до землі й тихесенько зайшла в нору. Все було тисне і тільки маленький промінчик сонця виднівся далі у норі. Камінь вирішила піти туди. Нора полого спускалася в низ і ставало все холодніше. Врешті-решт Камінь вийшла на широку своєрідну поляну. Сонце пробивалося скрізь отвір зверху. Кішечка почула дзюркотіння води і побачила, що біля одної із стін нори пробігав струмочок, а біля іншої росли дивні квіти. Враз нора наповнилася тим кислим запахом, що Камінь чула біля струмка. З протилежної сторони кішечка почула гарчання. Вона обернулася. Перед нею стояло чорно-біла тварина.
-Мамо?-з тіні запитала Камінь.
Враз гарчання перетворилося на сичання і перед кошеням постав полосатий звір.
Борсук!