Ситуація
Я сижу в себе в кімнаті і від скуки гортаю інстаграм тут в двері постукали
Ем-війдіть
Зайшли батьки і сіли мама біля мене на ліжко а тато на крісло неподалік
Ма-в нас є для тебе новина
Ем-вже страшно, ну?
Та-нам предложили нову роботу в Нью-Йорку, і ми переїжаєм
Ем-всмислі? На скільки?
Ма-на неозначениц період часу
Ем-ні! Я не хочу! А як же Джей? Я його не лишу!
Та-в тебе нема вибору
В мене вже були очі на мокрому місці
Ма-іди прощайся, а потім збирати речі, ми вже в ночі вилітаєм
Я заплакала, вибігла з кімнати не сказавши ні слова, потім з дому і побігла до друга.
Постукавши мені відкрила Ема (мама Джея)
Ема-Емілі? Що сталось?
Ем-де Джей?-ігнорувала я її питання
Ема-у себе
Я зразу побігла на верх, вірвалась в кімнату без стуку і набігла на нього з обіймами через що ми обидвоє впали на ліжко
Дж-чому моя принцеса плаче? Що сталось?
Ем-Джей.. Джей... я...-не могла я нічого сказати поки ми вже сиділи але досі обнімались а в мене котились сльози рікою
Дж-ну все, тшии-поглажував він мене по спині-розказуй
Я трохи заспокоїлась
Ем -батьки сказали, що-я запнулась-ми переїжаєм в Нью-Йорк
Дж-стоп!-в нього в очах я зразу прочитала шок-що? На скільки?
Ем-я..я не знаю-я знов його обійняла
Дж-ну все не плач, принцеси не плачуть!
Я ледь замітно усміхнулась
Дж-ми ж будем спілкуватись?
Ем -ти ще питаєш? Звичайно!
Дж-все буде гаразд
Ем-я буду приїжджати, правда!
Ми сиділи декілька годин просто в обнімку, про щось говорили, потім ми пішли до мене де разом збирали речі в два чемодани.
Дж-я тебе люблю принцеса (як подругу)-остані слова які він сказав відпускаючи мене з обіймів перед машиною
Ем-і я тебе Джей-Джей
Дж-як прилетиш, напиши!
Ем-обовязково, сонце.
Зараз мені 13
З того дня пройшло три поки, так в мене появились нові друзі але ще не було жодного дня щоб ми з Хасслером не списали чи не здзвонились. Ми підтримуєм один одного як раніше, довіряєм один одному як раніше але нам не вистачає живого спілкування, за весь час я поверталась в ЛА всього три рази по 1 місяцю часу.
Ситуація
Я запізнююсь в школу, в вухах навушники, я не звертаю уваги ні на що, от останій пішохідний перехід і я вихожу на дорогу... і це було остання що я памятаю перед тим як отримала удар
А далі ТЕМНОТА
Пройшло 6 місяців
Весь цей час я провела в комі... в приватній клініці, прогнози були не втішні, від мого ліжка сутками але почерзі не відходили батьки. Ще би тиждень і мене мали відключати від апарати життєзабезпечення але сталось чудо
Ситуація
Біля мого ліжка як завжди сидить заплакана матір і тримає мене за руку а з іншої сторони тато.
В один момент я починаю все чути а через ще якийсь короткий проміжуток часу посністю відкриваю очі
Ма-Ах.. Емілі, ти очнулась, Боже я так переживала
Та -доню як ти?!
Ем-Аа моя голова...-я подивилась на чоловіка і жінку по сторонах-вибачте, а ви хто?
Ма-о ні..
Тут заходить дорослий чоловік в білому халаті
?-Оо Емілі ви проснулись-він усміхнувся-як ви?
Ем-значить мене звати Емілі, так? мене болить голова, а де я взагалі? Хто ви?
?-якраз хотів сказати-звернувся він до дорослих-вона втратила пам'ять або частково і скоро все згадає або повністю забула все минуле, вам прийдеться їй допомогти їй все згадувати
Ма-так звичайно..-сумно але і одночасно з цим з усмішкою говорила брюнетка
?-ти Емілі, тобі 13, тебе збила машина і ти пів року провела в комі, це твої батьки, Джек і Лілі Уокер, далі ви самі а зараз прийде мед сестра, візьме всі показники, відпочивайте
Я кивнула
