Дж-*це вона! Аааа*
Дж-я так і знав що, саме ти та моя Емілі Уокер!-він підійшов і прижав мене до себе і не збирався відпускати
Ем-але я нічого з цього не памятаю-виновато говорила я
Дж-я оцього не розумію! Як «не памятаю»?
Ем-це дуже тяжко Джей і довга історія, ходім до мене я тобі все розкажу і ти мені розкажеш НАШЕ минуле
Дж-з радістю, давно не бачився з твоїми батьками
Я лиш коротко засміялась
ПЕРЕД ДОМАОМ
Ми переглянулись і я зайшла без стуку ну і Джей за мною
Ем-мам, тата я дома
Ма-ми в вітальні
Ми зразу туда і пішла
Та-привіт с...-тато запнувся подивившись за мою спину-я був правий-він подивився на маму а та перелякано на нього
Дж-добрий день Лілі, добрий день Джек, нарешті ми зустрілись
Ем-а тепер нас чекає дууже довга розмова
Батьки тяжко видихнули причому одночасно
Ма-ну сідайте-вона показала на диван напроти них самих
Ем-почнем з того, що я розкажу Джейдену ситуацію яка сталась а потім питання до вас.
Всі троє у відповідт лиш кивнули
Ем-коли мені було 13 ми з тобою я так розумію ще тоді спілкувались хоть і на відстані-Джейден кивнув підтверджуючи мої слова-так от 18.05.17. ранок з того що я знаю від батьків, що йшла в школу і заслухавши т музику не замітила машини коли переходила дорогу
Дж-але ж це було не так!-сказав він якось зло і сумно одночасно дивлячись на моїх батьків
Ем-стоп! А як?
Дж-ранок 18.05.17 ти ідеш в школу і ми з тобою переписувались ти сказала що вже підходиш і я побажав тобі гарного дня і після цього ти не відповідала і не переглядала... на цьому наше спілкування було завершено
Ем-мм.. клас-я подивилась на батьків яким явно було соромно-і знов наскільки я знаю на переході мене збила машина, мій телефон розлетівся на кусочки тому я вже й не відписувала
Дж-тобто збила машина?! Наскільки серйозно?
Ем-як думаєш якщо я не памятаю тебе?-задала я посуті реторичне питтюання
Дж-господи принцеса-він приобняв мене за плечі
Км-я пролежала пів року в Комі і вже не було надій що я проснусь, проте сталось по суті чудо, але побочний ефект є, в мене втрата пам'яті, як виявилось часткова адже повернувшись назад в рідне місто я стала все згадувати
Дж-я тепер відчуваю себе винним з якоїсь сторони
Ем-ее, ну ти чого-тепер обійняла його я-ти тут ні причому
Він спокійно видихнув
Ем-а тепер питання до вас-повернулась я зла до батьків-якого чорта ви по-перше збрехали, по-друге чому ви не розказали мені про нього?!
Ма-Емі ми просто бачили як ти страждаєш через те, що не бачишся з ним і ми вирішили раз ти не памятаєш ми і не хотіли нагадувати
Та-ми думали, що так вам обом буде легше
Дж-легше?! Серйозно? Я ці пів року з кімнати не виходив, в депресії був, а ви не те, що не розказали їй, ви стали мене ігнорувати і навіть не сказали, що сталось
Ма,Та-ми...-я тут же їх перебила
Ем-дякую вам батьки, Джейден пішли
Я не чекала відповіді батьків чи хлопця я просто взяла його за руку і вивела з будинку
Ем-я в шоці-тихо пробормотала я
Дж-принцеса все гаразд, вони хотіли як краще
Ем-а вийшло як завжди!-обіжено сказала я перебивши брюнета
Дж-але ж головне, що зара ми разом!
Я лиш кивнула
Ем-Джей я не хочу повертатись додому
Дж-хм...є ідея, але треба зайти додому
Ем-ок
Ми перейшли додорогу і постукали в двері
Нам відкрив чоловік а за його спиною стояла я так розумію його дружина
?-Емілі?! Дівчинко, рада тебе бачити
-я думав ти вже остаточно в
Нью-Йорку
Незнайома мені жінка зразу з порогу стала обіймати мене
Ем-добрий день Томас, а ви місіс Хасслер, вибачте я не памятаю вашого імені-мені було так не ловко від того факту що я не згадала її і я опустила голову в підлогу
Хасслер молодший подивився на мене ніби запитуючи дозволу на, що я кивнула
Дж-вона втратила пам'ять
Ема-Оу вибач, я Ема-усміхнулась жінка ніби в перше хоча по суті для мене так і було а я усміхнулась їй
Ем-все гаразд, я тепер на завжди
в ЛА
Т-а як ти тоді знаєш моє імя
Ем-коли почула ваш голос в машині в мене нахлинули спогади нашого знайомства дванадцяти річної давності
Т-неочікувано але зрозуміло
Дж-так чекай мене тут я візьму деякі речі і поїдем
Ем-а куди хоть?
Дж-в мій власний дім
Ем-а ем... ок
На сьогодні все💗
