📍Los-Angeles
Як тільки я вийшла з чемоданом на парковку я замітила вже знайому мені машину брата і самого брюнета збоку який як тільки замітивши мене полетів в мою сторону і піднявши на руки став крутити і міцно обійняти
Б-я так скучив мала!
Ем-і я, але поклади мене-засміялась я
Б-пішли-він забрав мій чемодан а я сіла в машину-і на довго ти?-запитав він сівши в машину
Ем-ее..назавжди
Б-серйозно?
Ем-ти не радий?
Б-радий, ще як радий сістер!
Я усміхнулась
Ем-куди ми їдем?
Б-додому
Ем-ти ж живеш...
Б-з ще восьмима хлопцями-закіньчив він замість мене дивлячись на дорогу
От тут я запереживала пле старалась це не показувати і відвернулась до вікна
Ем-*а якщо вони такі ж..?!*-стала я себе накручувати
І от з такими думками я їхала всю іншу дорогу
Б-приїхали
Брайс вийшов з машини а я не спішили, зробила глибокий вдих і видих, зжала кулаки і тоді вийшла щоб не це не було дивно
Б-непереживай, вони будуть раді тобі-усміхнувся брат і взявши за руку повів в середину
Ем-*невже так замітно?!*
Ем-*так зберись! Просто будь з Брайсом!*
От ми зайшли в великий світлий дім я ходила і все розглядувала.
Ми двоє зайшли як я зрозуміла в просторну вітальню де на диванах сиділи всі хлопці.
Я з опаскою оглянула кожного і невольно зробила крок щоб заховатись за спину брата.
Всі вісім були красиві але більше мене пугала їхня крупність, хлопці були на дві голови вище мене, з широкими плечима і у більшості я замітила багато тату
?-Оо ми вас чекали-заговорив один і всі разом вони встали
Замітивши це я сильніше зжала руку брюнета ніби мені це поможе і захистить
Брайс в цей момент скосився на мене але нічого не сказав і вивів мене трохи вперед
Б-знайомтесь, це Емілія, моя сестра
?2-красива-ухмильнувся брюнет
Я дьоргнулась, мене напрягла ця «усмішка» особливо коли він окинув мене поглядом з низу в верх
Ем-*надіюсь це ніхто не замітив*
Б-їй 16!-заявив брат і я трохи видихнула-так це Ґріффін Джонсон-він показав на того самого брюнета:
ВИ ЧИТАЄТЕ
I'm close
Fanfiction/я поруч/ -..це я виноватий! -в тебе нове життя! -ти нікому, ніколи, нічого не повина!