I'm close

6

УРОК ФІЗКУЛЬТУРИ
Вч-добрий день клас!-він пройшовся по всім поглядом-новенька?
Ем-Емілія Холл
Вч-сестра Брайса?
Я кивнула
Вч-якщо ти так ж то нашій школі кінець-засміявся той
(Брайс 12 клас закіньчував тут в ЛА)
Вч-і так сьогдні ми біжимо крос
Всі-нііі-пронесли всі
Вч-я знаю, що ви всі це дуже любите-саркастично усміхнувся досить молодий вчитель-перші біжать хлопці
Тому дівчата зразу сіла на трибуни в спортзалі а хлопці по черзі стали бігти
Через 20 хвилин нас поміняли місцями
Вс-Холл побіжиш перша?
Я кивнула
Дш-Мі не треба-сказав той ще не відійшовши від нас
Ем-ти в мені сумніваєшся?
Він помахав головами в різні сторони
Ем-ну от і все, іди до всіх а я на старт
Вч-твоя задача 200 метрів на час
Я кивнула і стала на старт
Вч-на старт!
Вч-увага!
Вч-руш!-урикнув вчитель запустив час і я одночасно з цим рушила.
Пів дороги я бігла нормально і дуже навіть швидко але різко в мене стало крутитись в голові, темніти в очах, не дивлячись на це я всерівно хотіла добігти проте не вмйшло...
Вже майже на фініші я рухнула на землю і останнє що памятаю це перепугані крики навколо а далі тимнота

POV Josh
Я уважно наблюдав за Емілією, рушила вона реально круто, та потім я замітив як вона замідляється, а потім і зовсім різко спала на землю
Дш-Емі!-урикнув я і по біг стрім голів з трибун до дівчини
Дш-Емілія очнись!-говорив я сидячи біля неї на землі
Колм я не зміг привіт ти її в чуства я став дзвонити Брайсу

РОЗМОВА
Дш-Холл срочно!
Б-чого тобі Джош?
Дш-Емілія втратила свідомість-я не замітив як мій голос став тремтіти
Б-щ..що?!
Дш-да!
Б-їдь з нею в лікарню, ми виїжджаєм
Дш-окей
КІНЕЦЬ РОЗМОВИ

Дш-я її забераю-я підхопив брюнетку на руку і побіг в машину а вже по дорозі в лікарню я написав Квіну хай валить з уроків

📍hospital
Дш-тут дівчина без свідомості!-крикнув я вже на рецепшені
?-в кабінет швидко!
Я побіг за лікарем там поклав це маленьке тіло на кушетку і мене вигнали за двері
В коридорі я вже побачив Свей всім саставом
Б-що з нею?
Дж-де вона?
Дш-спокійно її приводять в почуття в кабінеті
Г-як це сталось?
Дш-вона бігла крос і вже майже на фініші впала
Брайс тут де забіг в кабінет до сестри

POV Bryce
?-містер ви хто?
Б-її старший брат
Тут моя маленька відкрила очі
Б-Емі, сонце, як ти?!-зразу налетів я
?-спокійно, її не можна тривожити сильно
Ем-я нормально-вона сіла на ліжку і оглянулася
Б-від чого це могло статися?-звернувся я вже до лікаря
?-міс коли ви в останє нормально їли?
Ем-а..ем...не памятаю-говорила та з опущеною головою
Б-Емі...-я вже хотів зірватись але стримався згадавши вчорашнє
?-який в тебе ріст і вага
Ем-160 сантиметрів, а вагу не знаю
?-ставай
Перед нами поставили ваги на які вона з якимось страхом стала і я поспішив подивитись на цифри
Б-41,6-пробубнів я перепугано
?-норма 51
Б-*тваю мать, сука! Як?!*
Я побачив перелякану сестру
?-вам треба їсти і дуже поправлятись міс, тоді і не будете втрачати свідомість!
Вона кивнула
Б-дякуєм, допобачення

POV Emilie
Ми вийшли в коридор де я побачила всіх хлопців
Б-приїдем додому поговорим!
Дш-що сталось?
Ем-все добре-лиш сказала я і нащастя мене не стали допитувати і ми пішли в машини.
Всю дорогу додому ми їхали в тишині, кожен в своїх думках, я дивилась в вікно
Ем-*що ж мене зараз чекає? Страшно уявити*
Ем-*мені прийдеться все розказати?*
Ем-*яка буде реакція?*
Ем-*я не думала, що до такого дойде*
Ем-*на 10 кілограм?!*

На сьогдні все, слідуюча частина буде цікава!