Знаєте,що було самим жахливим в той день?
Він мені не написав, не зателефонував та він взагалі нічого не зробив. Я зрозуміла, що він мені потрібен, але якщо не потрібна йому я, то залишилося лише перестати про нього думати, бачитися з ним, говорити про нього...взагалі не згадувати про його існування. Я думала це буде набагато важче, але ні.
Проходив час і я ще більше забувала про нього. І все було гаразд, я гуляла, спілкувалась, відпочивала, як хотіла ( не подумайте там нічого) і тут прийшло повідомлення, він написав:
-Давай поговоримо.
-Про що?
-Про все,що трапилось.
-Не бачу сенсу і я не хочу.
І тут вже дзвонить телефон,я відповідаю:
-Що?
-Давай поговоримо!
-Немає про що.
-Ти знаєш,що є!
-Немає!
І поклала телефон. Не хочу взагалі згадувати про нього.
