Зона АТО

ЛИПНЕВИЙ НАСТУП

14 липня тактична група сил АТО прорвалася до гарнізону оточеного аеродрому Луганська. У той же день бойовики збили на великій висоті військово-транспортний літак Ан-26 під Краснодоном.

15 липня сили АТО з тактичних причин змушені були залишити позиції під Краснодоном і піти з Олександрівки. Таким чином, бойовикам вдалося знову відновити блокаду аеропорту Луганська. 16 липня бойовики ДНР перейшли в наступ під н.п. Степанівка, Маринівка в напрямку державного кордону, щоб пробити «коридор» до Росії для збільшення постачання боєприпасів. Після кількох днів боїв у районі Маринівки терористи були зупинені, не дійшовши до україно-російського кордону близько півтора кілометри, майже блокувавши тим самим південне угруповання сил АТО.

Попри це наступ українських військ продовжувався. Протягом 21-22 липня сили АТО взяли під контроль Рубіжне, Дзержинськ, Соледар, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Кіровськ і Попасну. Трохи згодом українські військові ввійшли в села Карлівку, Нетайлове і Первомайське. Таким чином майже весь південь Донецької області - район Маріуполя-Новоазовська міцно був закріплений за українською владою.

Ударні угруповання наших військ діяли стрімко. Фатальним для терористів став прорив українських військ до Дебальцевого, Шахтарська, Лутугиного і Торезу. В останні дні липня українські війська, успішно відбивши контратаки бойовиків на ділянці Савур-Могила - Сніжне - Торез - Шахтарськ, продовжили ефективні наступальні дії. Водночас відбувалася деблокація українських військ у південних районах. Українським військам після тривалих боїв вдалося зайняти ключову позицію у цьому районі - висоту Савур-Могилу та організувати тут укріплений район оборони.

Командування українських військ мудро вирішило змінити тактику, відійшовши від кордону, де підрозділи українських військ регулярно обстрілювалися з російського боку зі ствольної і реактивної артилерії, і перенести активні дії в глибину районів, контрольованих терористами. Шкода тільки, що для того, щоб зрозуміти це, знадобився місяць, проведений ротними і батальйонними тактичними групами кількох українських бригад під двосторонніми обстрілами у вузькому коридорі в 10 км, а місцями і - у 1,5-3 км вздовж кордону.

Тепер українські війська безпосередньо почали захоплення основних центрів і вузлів опору терористів. Перед бойовиками вперше за час війни постала перспектива військової поразки. Над терористичними утвореннями ДНР і ЛНР нависла реальна загроза оточення та ізоляції. З подальшим придушенням.