Намалюй мені ніч...

Частина 1

Я до тебе прийду, через гори і доли,
Тільки ти не розпитуй мене, не хвилюй,
Намалюй мені ніч, коли падають зорі,
Намалюй, я прошу, намалюй

Була глибока ніч, але вони не спали. - Ліаме, Ліаме!
- Га? - Розгублено промовив Моріарті.
Вони гуляли по набережній, в один момент Вільям зупинився і занурився в роздуми. Це спантеличило молодшого Голмса.
- Тобі знову гірше? Як що хочеш ми можемо повертатися - тихо, з турботою промовив довговолосий.
- Та, ні. Просто задумався. - Тихо промовивши і продовжив йти по узбережжю.
- Цікаво про що? - Зовсім трохи хитро спитав Шерлок.
- Та, ні про що. - Звісно це була брехня. Він думав про найдорожчу людину для нього, про людину яка врятувала і його життя, і його душу. Звісно він думав про Шерлока.
Останнім часом він начебто посилився у нього в голові і ні як не виходив. Вільям думав про нього зранку, вечорі, за обідом, коли лягав спати. Юний професор не пам'ятав і дня з моменту їхньої зустрі коли він про нього не думав.
- Не хочеш казати? Ну то й добре, я і сам дізнатись можу - По доброму грайливо промовив Голмс.
Хи-хви - тихенько хіхікнув Вільям. Він не знав які почуття Шерлок відчуває до нього, але вже точно розібрався зі своїми.
Моріарті не думав коли зізнатися другові. Він вважає що момент прийде сам. І це як раз той самий момент.
Шерл... - Не встиг промовити математик як відчув чиєсь миттєве доторкання. Він знав чиє воно було, та в цей раз воно було зовсім інше. Ніжніше, приємніше, тепліше, незрозуміліше.
- Ти хотів щось сказати? Та? Так, кажи.
- Ааа... Так. Я хотів спитати що ти про мене думаєш?
- Ти цікава людина, з тобою приємно спілкуватися - Трохи розпантеличино, дивлячись в гору відповів детектив - А ти взагалі до чого?
Емм... Цей... - Моріарті не пам'ятав коли в останнє так хвилювався, напевно в ньог такого ще ніколи не було. Подумати тільки - кримінальний лорд і не може сказати пари слів - Ти мені подобаєшся, Шерлі

Намалюй мені ніч, що зове і шепоче,
Найпалкіші слова, найдивніші слова,
В гами барв піднеси славу темної ночі
Що навколо зірки розсіва...

Вони обидва зупинилися. На мить Ліаму здалося що все, це не взаємно. В ту ж секунду його стиснули в міцних-міцних обіймах. Моріарті все ще залишався в повному ступорі коли до його кутиків губ доторкнулися вуста свого друга (як що його все можна було так називати). Йому здалося наче серце пропустило один удар, а потім почало битися з шаленою швидкістю.
Рука його коханої людини потягла їх до найближчої лавки, І їх погляди зіткнулися. На обличчі Шерлока була посмішка за яку можна було продати душу. Ніжна, щира, рідна, безцінна!
- Так і будеш сидіти всю ніч? Га? - Вільям тихенько поклав свою голову на плече коханого. Було тихо, спокійно, світили яскравів зорі. - Ти тільки не засни Ліаме.
- З тобою не страшно Шерлі.Вони не знали скільки там просиділи, але точно знали що ці години, хвилини, секунди вони ніколи не забудуть.

Ну а сам ти який?Вечір, день, а чи ранок?Що на серці - чи промінь, чи ніч,Намалюй мені ніч, коли зорі багряні,Вирушають у путь, щоб згоріть.

(Намалюй мені ніч - Микола Петренко)