ХХХ
Поле, сонце, вечір, птахи.
Вона живиться порожніми вікнами,
Знову шука темноти.
Світить обдертими стінами,
Просить у річки води.
Х
Теплий порух весняного вітру
Білі перли під ноги сипнув,
Дав позабути з якого ти світу,
Гаряче коло на землю сягнув.
І заховався у цвіту.
ХХХ
