Немає кращого ніж...

Розділ 6

Я сиділа за столом та писала завдання для того щоб схуднути.
Ось так виглядав цей список завдань:
1. Кожного ранку робити зарядку.
2. Правильно харчуватись.
3. Пити лише чисту воду.
Ось так, я думаю в мене вийде. Я подивилась на годинник уже 7:14. Ахах(позіхаю) хочеться спати, я залізла під ковдру та заснула.
Проснулась від того що в мої двері хтось стукав. Я злякалась подумавши, що це Віола та Марк, але все ж зіскочила та підійшла до дверей:
-Хто?- ледь счутно спитала я.
-То я Іванка. Відкрий.
Впізнавши знайомий голос я відкрила двері та впустила прибиральницю.
-Так. Ти щось хотіла?-я.
-Добрий ранок! Я принесла поїсти для тебе. Ось.
-Дякую, а чому так рано?
-Щоб мати не почула. Вчора вечором вона напилась, та ледь не зійшла з розуму, але нам вдалось її зупинити підсипавши в горілку снодійне. Вона рано встає в 8:15 і тому я вирішила...
-Чекай. А скільки зараз годин?
-8 годин. Короче ось твоя їжа, а я побігла.
Вона обійняла мене, поставила тарілку зі сніданком та побігла.
Ну добре, що там у нас на сніданок. Хм...Салат і жарене м'ясо, а на десерт чай на пончики з джемом, про це тільки можна мріяти, але я буду лише один салат, а м'ясо віддам Асі.
-Ася кс-кс-кс.-але руху не було, я не побачила Асі, обшукала всю кімнату але її не було.
"О ні, вона вийшла як я відкрила двері служниці...Скільки зараз? Ні ні ні 8:10. Я встигну."
Я взяла ключі, закрила дверіта побігла на пошуки. Обігши поверх я не знайшла й сліду. На годиннику 8:15. Я не встигла. Скоро прокинуться батьки, але тут з-за стіни викотився м'ячик Асі. Я піднялася та заглянула за ріг, там до прижка готувалася кицька, я зраділа, але потім згадала, що я на першому поверсі. До того ж побачивши мене кішка кинулася тікати. Ох і дурна невчасно вибрала час для ігор. Я підібрала іграшку та побігла за Асьой, через 5 хвилин я зрозуміла, що це марно, потрібно було вигадати інший спосіб.
"Думай! Думай!...Точно нитка мені потрібна нитка"
Я відірвала від кофти ниточку та стала заманювати Асю. Надиво через кілька невдачних спроб мені вдалось впіймати її. Я взяла на руки кішку, та побігла на чердак. Мені потрібно було перейти через кімнату "родичів". Я цього дуже боялась...
Все залишилось тільки пройти мимо кімнати. Я вже була біля своєї. Як тут відкриваються двері батьків. О ні! Я швидко дістаю ключи, рукою яка трясеться відкриваю двері, в сусідній кімнаті почувся шум і на мене вилетів батько...
***
Ось на такій позитивній ноті ми завершимо цей розділ.♡♡♡