Деградація

Частина 1. Розділ 3

«Скільки я себе пам'ятаю, у мене
завжди була потреба розширювати
власні кордони, байдуже, кордони
це розуму чи тіла. Мені просто
треба розуміти, що я нікому
не потрібен. Мені треба відчувати
небезпеку, аби знати, що я все ще
існую. Життя не маєжодної цінності
без ризику його втратити».
(с) Гаррі

— Ох, бля... — закушую губу й смикаю Елеанор за волосся, щоб змусити її прискорити темп.

Штовхаюсь стегнами вперед, вільною рукою чіпляючись за полицю позаду мене. Сьогодні я вкотре намагався дати їй зрозуміти, що вона просто шльондра, що вона мене вже дістала, а натомість опинився в комірчині в літературному крилі, де вона стоїть переді мною на колінах з моїм членом у роті, і — господи боже — вона збіса обдарована у цьому. Стискаю її волосся сильніше, різко подаюсь вперед і не можу стримати стогін, коли кінчаю їй у горло.

— Прокляття, Ел...

Дихаю судомними ривками, мої груди швидко здіймаються й опадають, коли я дивлюся на неї згори вниз. Вона усе ще на підлозі, навколішки, витирає губи тильним боком долоні, всміхаючись, як лисиця. Ця дівчина маніпулює мною за допомогою сексу, і я щоразу потрапляю на її гачок.

Ледве встигаю надягнути труси, коли двері комірчини різко відчиняються і в мене здивовано втуплюється пара зелених очей. Цього разу мене не стає на те, аби вигадати йому якесь дурнувате прізвисько — настільки сильно я паралізований його поглядом. Він виглядає розлюченим, і цієї самої миті я вперше розумію, чому люди його бояться. Від його погляду холоне кров, і навіть Елеанор, здається, забуває, як дихати.

Все це триває, ймовірно, заледве десять секунд. Десять секунд, протягом яких він не зводить з мене очей. Десять секунд від проглядає мене наскрізь. А тоді забирається геть. Просто так. Гримає дверима та йде, не сказавши ні слова. А я стою на місці у повному шоці.

— Що з ним не так?

Високий голос Елеанор приводить мене до тями, і коли вона врешті підводиться, я реагую достобіса дивно — я серджусь на неї, відштовхую її від себе.

— Відвали.

Виходжу в коридор, насилу встигаючи застібнути джинси, і грюкаю за собою дверима.

...

— А він сексі.

— Та ти глянь лише — в нього ж явно біди з головою.