Хлопці йшли.
"Хотілось б, щоб дорога до будинку Кіма була вічна"- думає Чон, не знаючи, що там буде ще цікавіше.
- Тобі не холодно?,- Те перериває його думки.
- А, ну... мені трішки руки морозить.
- Думаю, це не проблема,- швидко промовив Кім та взяв хлопця за руку.
Знову ця тишина, але вона зовсім не незручна, а навпаки, приємно просто йти за руку та мовчати. Колишній хлопець Чона ніколи б так не зробив. Він був різким та деколи грубим. Не надавав таким приємним дрібницям багато значення. Але Чонгук всеодно його любив, може тому, що той був перший у нього?
- Ми прийшли,- каже Кім, відкриваючи хвіртку та пропускаючи Чона в перед.
- Ти не виключив світло, коли виходив з дому?,- питає Гуккі показуючи пальцем на вікно.
- А, це гірлянда. Не подобається?
- Ні, навпаки. Гарна.
" Така сама як ти"- все про що може думати Кім, але каже зовсім інше:
- Проходь, та йди на кухню. Я зараз прийду.
- Ти куди?,- питає Гук.- На вулиці темно.
- Я зараз прийду,- Кім проігнорував питання і та швидко закрив двері за хлопцем.
Останій раз, коли Чонгук був тут, він нічого не встиг роздивитися, але зараз у нього є багато часу для цього.
- Вау, телевізор? Виходить, що зв'язок теж є. Потрібно зарядити телефон та написати Чіміну.
- Гуккі! Відкрий двері,- кричить Техьон знадвору.
" Чому він сам не може відкрити?"- думає Чонгук та біжить на допомогу.
На порозі стоїть Техьон весь у листях з повними карманами та руками вишень.
- Я подумав, що ти їх хочеш.
- Аааа, це все мені? Дякую!,- якби ви бачили зараз Гука. Радіє як мала дитина.
Техьон так само, коли його хлопчик розривається від щастя.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сусідська вишня🍒
RomanceЦіле літо впереді. У Чонгукових мріях-це мали бути найяскравіші моменти у його житті проведені разом зі своїм хлопцем, поки він не побачив не зовсім приємну сцену. Його зрадили... - Мамо, я вже остаточно вирішив, що поїду до бабусі у село!,- кричав...
