Як троє сестер долі шукали

Юстина: Тіні, що кохають

  * * *

  В кімнату крізь шибку потрапляло ранкове світло, воно надокучливо падало на обличчя дівчині, чим жахливо дражнило. Вона все намагалась уникнути його, щоб хоч трішки доспати, але все було марним. Юстина злісно підскочила з ліжка і заворушила нерозчесане волосся. Через її різкі рухи прокинувся і кіт Баюн котрий мирно спав на краю ліжка, він кинув на неї запитувальний погляд і зіскочив на підлогу.

Кіт Баюн - величезний кіт-людожер, що володіє чарівним голосом. Він заговорює і присипляє своїми казками мандрівників, що підійшли, і тих з них, у кого недостатньо сил протистояти його чарам і хто не підготувався до бою з ним, кіт-чаклун безжально вбиває. Але той, хто зможе здобути кота, знайде порятунок від усіх хвороб та недуг – казки Баюна цілющі

- А щоб тебе, невже мені й поспати вже не можна?!- лютувала яритниця, зашторюючи вікна і падаючи обличчям на подушку.

  Проте сьогодні абсолютно точно був не її день, адже хтось раптово увірвався в кімнату Юстини остаточні відриваючи від світу снів.Це була Меланія, вона вочевидь хотіла щось запитати в сестри, але коли побачила її роздратований вираз обличчя позадкувала назад до дверей. Дорогу дівчині перегородила Маїса, що стояла на порозі, і не давала можливості втекти.

  Насупивши брівки Юстина встала з розкуйовдженого ліжка та попрямувала до ванни. Кволо поглянувши у дзеркало, яритниця протерла свої ще повністю не розплющені очі.Голова гуділа від кепського сну, все це через її надмірну вчорашню збудженість, ось вона декілька раз і прокидалась від нічних кошмарів. Помітивши стривожені погляди сестер, що ще стовбичили в її кімнаті, дівчина закрила двері у ванну і стомлено сповзла по стіні до низу.

- І що то за сни були?...Бррр досі мурахи пробирають.Так все, потрібно зібрати себе до купи й почати вже готуватися до Івана Купала. Юстино, ти маєш сьогодні сяяти, іншого варіанту просто нема.- Вона енергійно тріснула себе по щоках, від чого на них залишився почервонілий відбиток.

  Аж до пізнього обіду маленька яритниця стовбичила біля дзеркала, чаруючи над своєю зачіскою та вбранням. Сестри, стурбовані відсутністю Юстини, іноді проходили повз її кімнату, щоб впевнитися чи все гаразд. Але та тільки нетерпляче виганяла їх, не дозволяючи промовити ні слова. Час плинув, вона мала пришвидшити темп, щоб встигнути до свята, тому вирішила не робити перерву навіть на перекус.