Перша і остання поїздка в табір

Глава 1. За пару місяців до дня X

  Аля,як завжди, повернулася зі школи ближче до четвертої години дня. Її кімната була дуже простора і світла, біля вікна стояв письмовий стіл, поруч книжкові полиці, близко до стіни двомісне ліжко, над яким весіли фотографії і гірлянда, хоч їх квартира була не велика, але виглядала вона неймовірно.
  Алін навчальний день був сьогодні, хоч одним з найлегших, але вона дуже втомилася і одна думка, що до іспитів залишилося зовсім небагато збивала її з пантелику.
  В її голові постійно крутилася думка, яка ніби застрягла в голові:

«Раптом я не здам і всі мої плани зруйнуються в одну мить ...»

—Так, потрібно зібратися, завдання самі себе не зроблять, - промовила Аля сама до себе.
  Кожен будній день вона сиділа допізна і останніх сил, але на вихідних відкладала все, щоб відпочити і прийти в себе після чергового важкого тижня.
  Сьогодні ж було так само, як і в будь-який навчальний день, але раптом Алі на телефон прийшло повідомлення від її подруги Ксюші, з якою вона товарищує з молодшої школи:
«Привіт, Аль, слухай, у мене до тебе є пропозиція. Моєму батькові на роботі дали дві путівки в табір «Юність» якраз після іспитів, не хочеш поїхати разом зі мною?»
«Привіт, навіть не знаю, я ніколи не їздила в табори і потрібно з батьками все обговорити»

«Давай тоді зробимо так, ти сьогодні з ними поміркуєш над цією ідею, а завтра в школі розповіси мені, що ви вирішили, окей?»
«Добре, тоді до завтра!»
«До зустрічі!»
Аля відклала телефон. В її голові відразу почали
з'являтися різні думки:

«Я ж ніколи туди не їздила, та мені й не особливо табори подобалися, навіть уявити собі не можу, що там буде відбуватися. Але, якщо батьки схвалять цю поїздку, чи не пошкодую я?»

— Треба хоча б пошукати, що це взагалі за табір такий, як там Ксюша казала...
  Пошуки не склали будь-якого зусилля, Аля дуже швидко знайшла офіційний сайт і почала розглядати його.
  Табір «Юність» знаходився в Івано-Франківській області, програма, проживання і місце знаходження справили гарне враження на Алю, але сумніви все ж залишалися.
  Вона на час відклала все, що стосувалося ідеї Ксюші, продовжила підготовку до іспитів і стала чекати батьків.
  Ближче до девятої години ночі, батьки Алі повернулися додому з роботи і вони разом сіли вечеряти.
— Як пройшов твій сьогоднішній день? - запитала Алю її мама Христина, - виглядаєш втомленою.
— Так само, як і завжди, підготовка і ще раз підготовка, - відповіла Аля.
— Алечка, не потрібно себе перевантажувати! Ми з твоєю мамою впевнені, що ти і так прекрасно все здаси! -зауважив батько Алі Макар, а мама в підтвердження його слів посміхнулася.
— Дякую, тату! - сказала Аля, їй було дуже приємно чути такі слова від нього і те, що батьки не сумніваються у ній, - ой, мало не забула розповісти, - продовжила вона,- мені Ксюша запропонувала разом з нею поїхати в табір, її батькові дали путівки на роботі. Я вже пошукала в інтернеті інформацію щодо нього, він називається «Юність» і знаходиться в Івано-Франківській області, так само подивилася програму, проживання та місцевість, вони мені дуже сподобалися. А зміна, Ксюша сказала, що починається якраз після іспитів. Ви не проти, якщо я поїду разом з нею?
— Ми тільки за, - почала мама перезирнувшись з батьком, - але ти ж ніколи не хотіла їздити в табори, ти впевнена, що хочеш?
— Гадаю, що так. Вийду з зони комфорту, спробую щось нове і відпочину після іспитів.
— Добре, тоді вирішили, - підсумувала мама і батько погоджуючись кивнув.
— Спасибі велике! - сказала Аля і обняла батьків по черзі, хоч вона ще не була впевнена, чи варто їхати.
  Коли вся сім'я повечеряла, вони разом зібралися на дивані і стали дивитися фільм, який вийшов зовсім недавно, така була традиція, оскільки у них не завжди був час ходити в кінотеатри.
  Після перегляду фільму її батьки і Аля побажали один одному доброї ночі, і розійшлися по своїх кімнатах.

На ранок її мучила та сама нерішучість, але все-таки вона вирішила, що потрібно спробувати:

«І тим більше, не сама буду, а з Ксюшею, тому вирішено, навіть, якщо я потім пошкодую про це» - думала Аля по дорозі в школу, де її вже чекала подруга.

Вони обнялися і Ксюша почала з ходу:
— Ну що? Що батьки вирішили? - запитала вона і було видно, що їй вже не терпиться дізнатися.
— Хоч вони і дуже здивувалися, тому що у мене ніколи не було бажання їздити в табори, але батьки не проти, щоб я поїхала з тобою, - відповіла Аля.
— УРА, я дуже рада, що ми проведемо цю поїздку разом, - сказала Ксюша і світилася від радості.
— І я, - Аля теж була рада, що погодилася, - тільки коли зміна починається?
— 24 липня, думаю на той час ми вже встигнемо все зробити і здати, - відповіла Ксюша.
— Взагалі відмінно!

« Ідеально збіглося», - подумала вона.

— Так, а тепер пішли на урок, а то ще не встигнемо, - згадала Аля і глянула на годинник, до уроку залишалося п'ять хвилин.
— Пішли, пішли, - відповіла та, але посмішка так і не сходила з її обличчя.

  Проходив день за днем, час летів дуже швидко: вже закінчилося навчання, Алін клас провів прекрасний випускний, хоч скільки нервів на це витратили, а особливо всі починали нервувати перед здачею іспитів, але вони теж вже позаду.

До поїздки в табір залишалося пару днів

  Аля дуже переживала, оскільки це була її перша зміна і вона навіть не знала, що потрібно з собою взяти, але Ксюша, як її вірна подруга і людина, яка з самого дитинства їздить в різні табори, допомагала їй.
  Все вже було зібрано: речі, документи, поїздка і квитки на потяг.
  І зовсім скоро Алю чекає неймовірний час, хоча вона поки навіть не підозрює про це...