Глава 3. Тату, ні!

61 7 6
                                    

Після похорону пройшло вже 3 місяці, і життя у всіх членів академії було стабільне. Цього разу Реджинальд вирішив провести індивідуальне заняття з кожним. Восьма була останньою, тому коли вона проходила до кімнати з заняттями, в черзі вже нікого не було.

Батько: Проходь, Вісім. Сьогодні ми будемо займатись довше ніж зазвичай, хочу щоб ти як можна швидше навчилася контролювати себе.
Восьма: Добре тату.
Батько: Покажи чому ти вчилася на групових уроках.

Голубоока вміла не дуже багато, бо їй важко зорієнтуватися коли навколо неї багато людей.

Батько: Номер Вісім, я розчарований, ти ніби переміщаєшся, але не туди куди тобі треба, і не дуже швидко, як це робить твій брат.
Восьма: Я розумію... Але у мене не виходить.
Батько: У тебе все виходить, сконцентруйся на тому що тобі треба зробити!

Восьма вкотре спробувала переміститись, проте це знову вийшло не так і не туди куди треба.

Батько: Я знав що з тебе нічого не вийде, якщо ти фізично добре підготована, то з силою у тебе серйозні проблеми.
Восьма: Батьку, я зробила все що можу!
Батько: Якщо б ти зробила все що можеш, або хочеш, ти б давно вже вміла це робити як номер П'ять.
Восьма: Але, я...
Батько: Мені всеодно на твої виправдання, просто признай що ти лінива.
Восьма: НІ!

Коли Вісім закричала, Реджинальда відкинуло білою хвилею в стіну. Русоволоса злякалася і підбігла до "Тата".

Восьма: Вибач! Я не хотіла, я не знала що я так можу, правда!
Батько: Ідеш зі мною.
Восьма: Я чесно не хотячи, не карай мене, не треба!
Батько: Пішли.

Чоловік потягнув дівчину за руку у якусь кімнату, яку Вісім ніколи не бачила.

Восьма:  Тату, ні!

І в цей момент, старий зачинив Восьму у якійсь кімнаті. Блакитноока одразу спробувала відчинити двері, проте їй не вдалося. У ній був стіл, поличка з книгами, стільчик і невеличке ліжко. 

Восьма: цієї кімнати, я ще не бачила, можливо, моє покарання читати книги, але батько знає, що я люблю книги, тому я поняття не маю, що це за кімната...

Дівчина ще трохи провела в роздумах і вирішила лягти, адже вона була досить змучена. За декілька годин вона прокинулась і нічого у її кімнаті не змінилось. Блакитноока все ж вирішила взяти якусь книгу з полиці.

Не залишай мене!Место, где живут истории. Откройте их для себя