Не залишай мене!

Глава 4. Не залишай мене!

Кілька тижнів по тому...

Номер Вісім вела стабільне життя в зачиненій кімнаті. Читала книжки, лежала на ліжку дивлячись в стелю, чи роздумувала на рахунок того як її брати та сестри.
Цього дня дівчину вирішив провідати її батько...
Батько: Як ти тут?
Восьма: Нарешті вирішив поцікавитись мною?
Батько: Не смій так зі мною розмовляти!
Восьма: Пробач.
Батько: Я бачу що самотність на тебе погано впливає, але тобі не можна контактувати з ними.
Восьма: Будь ласка, дай мені хоч подивитись на них, я так за ними сумую, я більше не хочу бути на одинці...
Батько: Ти мусиш пообіцяти що ти не заговориш з ними і щоб вони тебе не побачили, вони не мають тебе згадувати.
Восьма: Так! Звичайно!
Батько: Ти зможеш вийти коли ми будемо обідати, зараз ти ще будеш тут.

Восьма й не встигла нічого сказати, як Реджинальд гримнув дверима вийшовши з кімнати.
Дівчина рахувала кожну хвилинку, вона так ненавидить самотність, але вона ще не знає що їх чекає в майбутньому...

Обід
Восьма в думках: Ну коли, коли він вже прийде?

І тут вона почула звук, звук який вона розрізнить із тисячі. Це Грейс. Це було в перше, що юначка була дійсно щаслива цьому звуку. Грейс нічого й не встигла сказати, як восьма вже почала говорити...

Восьма: Ну, що? Можна? Можна?
Грейс: Дівчинка моя, тихесенько, не можна щоб тебе почули, ходім.
Восьма: Я така щаслива!
Грейс: Тс...
Восьма: Все, я тихенько.

Вони вийшли з кімнати.

Грейс: Сховайся тут, потім я підійду до тебе і ти підеш назад.
Восьма: Так, звичайно.

Усі діти та Реджинальд сиділи за великим столом і лише одне місце було пусте, місце номер Вісім. Усі їли мовчки. Після обіду Грейс та дівчина пішли до кімнати.

Грейс: Батько сказав що ти можеш так робити весь час, вони тебе не помітили, тому ти заслуговуєш на це.
Восьма: Дякую мамо, що ти не залишила мене.
Грейс: На то я і є мама.- сказала Грейс з посмішкою.

Так продовжувалось протягом тижня. Проте одного разу...

Усі їли мовчки і раптово П'ятий встромив ніж у стіл.

П'ятий: Я хочу переміщатися в часі!
Батько: Ти не готовий.
П'ятий: Але я вже відточив стрибки в просторі як ти й казав!
Батько: Стрибки в просторі це як ковзати по льоду, а стрибки в часі як стрибати в ополонку!
П'ятий: Ти помиляєшся.

Номер П'ять побіг до дверей і Восьма прийнята рішення побігати за ним щоб він не наробив дурниць. Хлопець хутко відчинив браму поки дівчина тільки бігла повз їдальню. Вони обоє на вулиці. Тільки Восьма була за ним.

Восьма: П'ЯТИЙ, ЗАЧЕКАЙ!

П'ятий вирішив що за ним біжить номер три і не став зупинятись, у них були не найкращі відносини...

Flashback

Батько: Оскільки ви вже помітили те що номер Вісім зникла. Я попрошу, ні я вам накажу щоб ви більше не згадували її ім'я і її взагалом.
Клаус: Чому? Що вона зробила?
П'ятий: Так не можна!
Батько: Я тобі покажу як можна, а як ні

Реджинальд добряче вдарив хлопчину палицею . І ще.І ще. Схопивши його за руку вони рушили у напрямку кімнати яку всі боялись.

Батько: 9 годин у кімнаті, ще згадка і буде гірше.
П'ятий: Ні! Чому?!
Батько: Я все сказав.
П'ятий: Я її знайду!
Батько: Я дізнаюсь про це і буде не 9 годин, а у 6 разів більше.

І він зачинив його там. Хлопцю добряче дісталось палицею по лиці, у нього була кров на губі, біля ока, та розбитий ніс. Через кілька годин у П'ятого почались марення, які були неймовірно страшні для нього.

Наш час

В останній момент він зрозумів що це його Восьма, але він вже не зміг зупинитись. Восьма встигла торкнутися його плеча.

Восьма: Не залишай мене!

Глава коротша бо Настінька хоче потримати інтригу, постараюсь написати нову і досить велику главу на цьому тижні ( нічого не обіцяю)
Але це якщо ви наберете 3-4 зірки, (так я уху їла)
Мій тт: staisqqz
Мій тг: aidxxs
Переходьте, там цікаво💋🤍