|небо чорне, чорніше за всі ті рази, коли я мала нагоду глянути на нього. темне, як земля, і здається м'яким, через хмари, які застеляють собою його голизну. зірки сяють крихітними цяточками, змушуючи спостерігати за тим, як вони просто існують. як вони сяють своїм безтурботним світлом. дихання стає гарячим, через повітря, котре не в змозі стати теплішим. воно обпалює своїм холодом щоки і шию, і ти згадуєш, що на вулиці не варто перебувати настільки довго, якби тобі того хотілося.
місяць захований десь у хмарах, і ви б однако програли, якби заклалися на те, що змогли б його угледіти.
на землі все стає чорним, коли ти задивляєшся угору, і так само небо темніє, коли ти опускаєш свій погляд вниз.
чарівна картина.|
ВИ ЧИТАЄТЕ
коли пахне бузком
Spiritualjust some of my thoughts, fantasies, and a lot of philosophy. my writings. можливо, ти знайдеш тут щось своє.
