Баночка оцту

Розділ 1

У Шень Їтяня вперше в житті був хлопець. Цей хлопець мав чудове ім'я – Дзян Ченьчень*.

*«Чень» означає «світанок», «ранок».

Його маленький хлопець був вишуканим і вродливим, але, здавалося, він не мав якоїсь самосвідомості. Він ненавмисне привертав увагу та збирав шанувальників, тому Шень Їтяню не залишалось нічого, крім як насолоджуватись цими солодкими клопотами.

— Привіт, привіт. Це старший xx? – почувся збоку ніжний голос Дзян Ченьченя.

Шень Їтянь, котрий грався зі своїм мобільним телефоном, насторожено підняв голову. Його вуха тремтіли, коли він раптом підвівся.

Старший? Чому він так ніжно говорив?

— Звісно, ми давно не виходили на зв'язок, тому я звичайно сумую. – у голосі Дзян Ченьченя була усмішка.

Вираз обличчя Шень Їтяня миттєво став серйозним і, скориставшись неуважністю Дзян Ченьченя, він тихо відійшов від свого телефону.

— Ти готуєшся забрати свою дівчину? – Дзян Ченьченю було трохи шкода – Гаразд, гаразд, поговоримо пізніше.

Вираз обличчя Шень Їтяня пом'якшився, і його насторожені вуха також розслабились. Він опустив голову й продовжував ритись у своєму телефоні.

Дзян Ченьченя поклав слухавку й продовжив шукати матеріали для написання своєї дисертації.

В той момент, коли той почав організовуватись, Шень Їтянь раптом спитав голосом, в котрому була прихована гіркота:

— Хто такий старший xx?