Хьонджіну 8 він зі страхом іде до мами, щоб сказати їй щось дуже важливе. В хлопчика пітніють долоні, тому він витирає їх, об яскраво-червоні шорти.
- Мамо, - зовсім тихо кличе жінку, що готує обід на кухні
- Так, любий, щось сталося? - як і кожна мама вона помічає, що її дитину щось тривожить.
- Ти казала, що я можу розповісти тобі будь-що, бо ти мій кращий друг, так? - затинаючись каже хлопчина з опущеною головою.
- Звісно, синку, - жінка присідає на коліна перед ним, - Ти можеш розповісти мені все-все. Так, що трапилось?
- Знаєш, - він важко видихає, та піднімає обличчя, щоб глянути на матір, - В нашому класі є один хлопчик, і здається він мені подобається. Але всі інші кажуть, що мені має подобатись, якась дівчинка, а не він. Та що я можу зробити, - Хьонджін бачить в очах своєї мами чистий, неприхований жах, який переростає у гнів, та жінка вчасно бере себе в руки.
- Джін, ти ж знаєш, що хлопчикам подобаються дівчатка так? - надто лагідно питає вона, та бере долоні сина в свої. Хван схвально киває головою, - І це правильно. Так і має бути. Хлопчикам не подобаються інші хлопчики. І тобі не має подобатись однокласник. Ти це все собі придумав. Розумієш? - з натиском каже пані Хван, та стискає його руки, поки малий не зойкає
- Так, мамо, - трохи схлипує він
- От і молодець, а тепер іди мити руки, і не дай Боже ти скажеш якусь таку дурницю при татові... - вона не закінчує, але Хьонджін і так розуміє, що покарання буде дуже суворим, тож просто мовчки йде у ванну. Як чудово, що він не розказав матері, про те, що таємно поцілував того однокласника. Хлочик сміється крізь сльози, та миє руки, щоб вже спокійним сісти за стіл з батьками та більше не заікатись на цю тему.
