- Гей досить спати посеред пари, якщо професор зловить, я не буду прикривати твою худу дупу, - шипить десь збоку Джісон.
- Ще хвильку, - відмахується від нього Хьонджін, а тоді усвідомлює, що він має бути мертвим, тоді чому?! Юнак різко вирівнюється та дивиться ошалілими очима на Хана
- Що з тобою? - відсахується від нього юнак
- Який зараз рік? - доволі голосно питає юнак
- Я не розумію, - бурмоче брюнет навпроти
- Я питаю який зараз рік?!
- 2022 пане Хван, якщо це єдине, що вам цікаво після прочитаної мною лекції, - недобре посміхається йому професор.
- Значить мені 21, я не одружений і Мінхо ще не зустрів, - тихо каже Хван, а в Джісона очі на лоба лізуть.
- Ти точно здоровий? Яке одруження ми лише на першому курсі, - він прикладає руку до лоба блондина. Та той підривається на ноги і кудись біжить
Три роки потому
Він знову в бібліотеці. Знає, що зустріне тут Мінхо, і чекає. Ось він заходить в читальний зал. Розкладає свої речі, та помічає його. Який же ж він красивий.
- Давай підемо не побачення, - каже Хьонджін, а Мінхо просто кліпає очима
- Що?
- Пішли на побачення Лі Мінхо, бо ти той кого я кохаю більше за своє життя, - він цілує брюнета в щоку
- Що з тобою? Ми не бачились 7 років і перше що ти мені кажеш, це те, що ти кохаєш мене? - ніяковіє Лі
- Це невзаємно? - ніби не чує його блондин
- Взаємно
- Тоді ходімо на побачення і я обіцяю, що цього разу ми проживемо щасливе життя, - він всміхається крізь сльози
- В сенсі "цього разу"? - не зовсім розуміє його Хо витираючи сльози
- Не заморочуйся, просто вір мені, що у нас з тобою буде щасливий кінець
