Парадокс

1.

Кусочки асфальту розлетілися в різні сторони, коли спритний злочинець в останню секунду уникнув удару Бакуго і той прийшовся по дорозі.

- Ах ти ж чорте! - шикнув блондин і цю ж мить помчався за чоловіком у чорному вбранні, яке було в пилюці і місцями роздерте та пропитане кров'ю, котра уже набула іржавого кольору. Злочинець забіг у провулок між багатоповерхівками, випускаючи із рук ласо, спрямував його на ліхтар, у кінці провулку, і швидко притягнув себе, потрапляючи на уже іншу дорогу, по той бік житлових будинків.
Тільки він був готовий схопитися за стовбур ліхтаря, зелено-чорний батіг схопив його за ліву ногу і почав тягти у напрямку власника. Зеленоволосий хлопчина почав сам наближатися до схопленої цілі, щоб швидше зіткнутись, як його раптово почало зносити сильним поривом вітру. Розгубившись, Мідорія відпустив порушника, натомість схопившись причудою за дорожній знак, намагаючись противитись вітрові. І як тільки суворий на вигляд хлопчина, із дивним кольором волосся, звів перед зеленоволосим крижану стіну, останній пустивши вени, які дещо нагадували блискавки, по ногах, пригнув у сторону Бакуго. Той уже, власне, наздоганяв власника ласо.

- Дякую! - викрикнув Мідорія зрівнявшись з блондином і махнув рукою у знак вдячності. Хлопчина із наполовину білим, наполовину червоним кольором волоссям ледве помітно кивнув у відповідь, і наче на крижаному борді стрімко помчався у сторону білявої дівчини у сірому спортивному костюмі - джерела того пориву вітру.

У самому розпалі переслідування на шляху половинчастого(той суворий красунчик із біло-червоним волоссям) з'являється дира у просторі на висоті 2-3 метрів. Наче хтось ножницями прорізав гнучкий шар виміру. Хлопець, розгубившись, зупинився і насторожено глянув у чорноту, у той час як злодійка вже забігала за кут будівлі, звертаючи кудись у темний дворик. Із того отвору раптом випадає щось схоже формою на людину, боляче гупаючись на землю і, тихо посилаючи прокльони, потирає обдерті руки. Точно людина.

***

"Мої сідниці! Таке враження, що там один великий синець!" - скиглячи проговорила у своїй голові. Дівчина поглянула на свої долоні і, помітивши наскільки вони обдерті, відчула різкий прилив болю.

- Що за чортівня? Кого мені слід тріснути раз за це? А можливо і не раз! - бурмочучи, потирає місця, де верхній шар шкіри, було жорстоко знято. В цей момент, вирішивши оглянутись навколо, дівчина піднімає голову і, наче магнітом, її погляд притягує спершу сіре, як густий дим, око, а потім і бірюзове, як вода на тих самих Мальдівах. Ще декілька секунд погляд дівчини кочував від правого до лівого ока хлопчини, який увесь цей час, відколи вона тут з'явилась, невпинно випалював у ній диру. Поглядом звісно. Хоча вагався чи не використати справжній вогонь, оскільки була думка, що це напарник тих злодіїв, який таким чином намагається виграти більше часу для втечі своїм.

З неочікуваності, дівчину в один момент наче облили окропом по спині. Ці переглядки тривали не більше декількох секунд, але вигляд сурового дивної зовнішності хлопчини, який здавався ще вищим, через те, що стояв, наче, на крижаному горбі, встиг налякати. Шатенка, різко розірвавши контакт, перевела погляд на сміттєвий бак і, бажаючи зараз же втекти від цього дивного типа, подумала якби було чудесно перевернись цей бак на половинчастого. Несподівано нещодавній предмет споглядання почав підійматися у повітря. Не встигла дівчина зрозуміти, що коїться, як бак різко наблизився і перевернувся, намагаючись спіймати хлопця. Хоч це і здивувало, але вона використала виграний час з розумом - втікаючи.

Тодорокі збившись з пантелику на декілька секунд, не зразу помітив, як карі очі дівчини почали набувати зеленого відтінку, а коли збагнув, що вона використовує причуду його накрив невеликий опад зі сміття. Різко звів сфероподібну стіну із криги і встиг укритись від сміттєвого баку, який уже був готовий спіймати його. Згадавши за власницю причуди, Шото різко розвернувся і побачив лише каштанове волосся, яке враз зникло за найближчою будівлею.