Хто як не ти?

Пам'ятаєш мене?

Холодна осінь дала про себе знати. Листя вже було різнобарвним та плавними рухами опускалось до долу. Холодний вітер від поїздів змінював зачіску Хосока який терпляче чекав свого закоханого. Юнгі - перше і останнє кохання для нього. Вони за декілька років стали досить близькими і зрозумівши, що вони є істинними вони почали будувати свої стосунки.

Та чомусь після від'їзду Міна все пішло шкереберть.  У Хосока то завали в інституті, то зарплатня з кафе не приходила, то ще якісь пригоди на п'яту точку. А що Юнгі? А він спокійно навчався в Америці і отримав освіту продюсера. Вони звісно спілкувались онлайн та Чон ніколи не розказував про свої проблеми. Він знав, що якщо Юн дізнається про щось той зразу ж прилетить до нього. Проте Хо не хотів заважати його навчанню.

Минуло роки 4 здається від від'їзду молодшого. Так, Хосок молодший від Юнгі на роки два, та це не заважало їхньому коханню. Хосок стоїть на краю колій чекаючи потрібний поїзд. Відчуваючи холод він не давав цьому значення адже його коханий приїжджає і це дає йому тепло в серці та душі.

- Поїзд: Тегу - Сеул прибуває на колію номер три. Будь ласка, тримайтесь по далі від неї - в котре чує 25-річний Хосок.

Бачачи як люди виходять з вагонів він поглядом шукав знайому маківку з темною шапкою та навушниками. Врешті знайшовши її він чимдуж біжить не зважаючи на посторонніх. Обійнявши хлопчину старший с посмішкою почав діалог:

- Юнгі.. я так довго чекав тебе.. - стримуючи сльози мовив Хо.

- Ем.. Пробачте ви напевно шукали когось іншого. Я хоч за іменем схожий та ви обізнались - незрозумілим тоном мовив Юн.

Хосок не те що був у шоці, він не знав що і казати. Йому було боляче від того, що той його не пам'ятає. "Та такого бути не може" - вже в десяте каже той. Побігши за хлопчиною омега відвів його до своєї машини.

- Юнгі прошу.. Ти пам'ятаєш мене? - хоч з невеликою надією в очах питає той.

- Вибачте пане та я знаю одного чоловіка який мав мене звідси забрати і це Чон Хосок. ви мабуть його друг? - з невеликим страхом мовив альфа.

Ну сказати, що свого Хосока не впізнати це нічого не сказати. Той змінив зачіску, стиль та й взагалі багато чого. Можливо через це він і не розуміє, що це він.

- Юнгі це я і я можу це довести будь-яким шляхом - сівши в машину омега не відривав погляду від юного хлопця.

- Гараз. Якщо ти стверджуєш, що ти Чон Хосок , то я дам запитання. - Схрестивши руки на грудях Мін взяв повітря в легені. - Які гроші він переказав мені на білети?

- 30 тисяч вон - Твердо відповів молодший - Та багато людей купило ці білети.

Тяжко видихнувши чоловік почав співати пісню яку вони разом придумали.

-  Хто як не ти спалити мости, хто ж побудує знов.. - тихенько наспівував Чон. Та Юнгі все ж таки почув її.

- Навчив жити як ти, щоб не кипіла кров..

Зрозумівши, що перед ним його майбутній чоловік, Юнгі накинувся на нього з обіймами.

- Білочка моя.. Як я не міг тебе не впізнати.. Пробачте мені - захлинаючись в сльозах ледь говорив старший.

- Котик мій.. Я так довго на тебе чекав і боявся, що ти мене забув.. - Ніжно гладив по спині Хо.

Ця зустріч стала першим етапом в їхньому складному житті. Що підготувала доля? Невже все піде коту під хвіст? Що буде далі?..
Це вже таємниця світу..

Пе Се - йомайо, я не полінився і пішов писати.. о це мотивація. Навіть МС Пєтя завідує. Я сподіваюсь вам подобаються мої роботи і ви їх із захватом читаєте. Ось вам трошки в майбутньому скла МУХАХАХАХА.