LID

9 3 0
                                    

Недопалки і дим, розлитий алкоголь.
У келисі твоєму ром, у ромі — твоя роль
Відіграна давно, вже час іти зі сцени.
Ти знаєш відчуття, коли палають вени?
Спочатку від бажання, потім — насолоди.
Скажи мені, якими були твої боги?
Кому же ти молився, хто дав тобі надію?
Бо хочу знати я про кого ж зруйнувала мрії.
Твоє кохання — лід, моє кохання — гибель.
Твоя остання мить. Ти сам у цьому винен.
Моє кохання — смерть. Твоє кохання — зрада.
Обидва божевільні. Ти цьому, любий, радий?
Ти знаєш, що зробив. Спокуси божевілля.
І я давно сама, і вже пішла надія.
Сумне життя моє: коротке і безбарвне,
Шукати кольори в тобі для мене було марно.
Проте один яскравий колір ти у собі мав.
Червоний — кров із серця, що ти мені не дав.
І за вікном нехай вирує хуртовина.
А в ній біліє хай моя провина...
Була мала та про кохання мрії я плекала.
Не світло ти, а темрява, що мрії поглинала.
І ти, і світ, і небеса, що зрадили мене.
Your love is ice but mine is death.

[21.09.2022]

Збірка віршівWhere stories live. Discover now