Мій німий крик крізь зімкнені вуста.
Німа печаль загасить мої очі.
І тиша, що до непристойності гучна.
Залишить нас по різні боки.
Я вірила у те, що мала друга.
Союзником мені не була віра.
Я сподівалася, що це не недолуго.
Надія не була у цьому певна.
Я стала статуєю, себе створила з криги.
І серце з каменю, і мозок з кубів льоду.
Мені не складно було відпустити.
Шкода, що не хотіла стати я такою.
І сила що в мені — кип'яча лава.
Думки — мов айсберг в цьому океані.
І стіни, що звела, і зброя, що підняла.
Довіку стерегтимуть мій безжалісний порядок.
[05.04.2023]
