Дві сторони одного кохання

Частина 3

Приємний вечірній вітер обвиває з усіх боків, а самотня лавка недалеко від невеликої кав'ярні заповнена світлом ліхтаря.  Невеликі квіти прикрашають вуличний ліхтар, що неначе обіймають його.
Сокджин піднімає очі нагору, не хоче щоб сльози покотилися. Він сильніше кутає руки в толстовку і зітхає. Йому знову соромно.
Дзенькіт дзвіночків із кав'ярні, змушує хлопця обернутися. До нього йде його найкращий друг із двома стаканчиками кави: як завжди без цукру і з корицею. Зручно вмостившись поруч, Хосок віддає напій з корицею:
- поводишся як істеричка - констатує друг
- у мене навіть немає сил із тобою сперечатися - відпиває гірку каву, омега
- і треба було через один похід до закладу,  так собі нерви зіпсувати, бідній дівчині та ще й нашому старості. Ви точно підходити одне одному ?
- відвали - хлопець хмурить брови і кладе голову беті на плече - я такий жахливий
-жахливий і злий кактус. Як до тебе комусь підійти, якщо ти з мухи слона роздуєш - усміхається Чон

Тихі схлипи чути зовсім поруч. Завжди сильний, гострий на слово Джин, зараз тихо плаче від свого принизливого становища.
- ну тихіше, тихіше. Я розумію в тебе скоро тічка і тому ти такий емоційний. Просто треба трохи себе стримувати. Гаразд? - Хосок гладить по голові і відпиває солодку каву
- мене ніхто таким не полюбить - шморгаючи носом, ниє темноволосий
- полюбить і тебе, і твій характер. Ну краще сказати витерпить - сміється Хосок і встає, щоб розім'яти ноги
- вічно ти так зі мною - витираючи сльози, бурчить Кім
- з тобою по-іншому ніяк - бета посміхається і помічає знайомий високий силует. Хитро усміхнувшись, Чон швидко шукає щось у телефоні й відходить - я зараз повернуся

Джин не одразу помічає відсутність друга, а одягнувши окуляри, бачить перед собою хлопця, що простягає йому тістечко в упаковці. Піднявши очі трохи вище, омега хоче зникнути. Намджун трохи посміхається і головою вказує на солодощі:
-візьми. Він із шоколадом і малиною
- не потрібно
Замість відповіді, альфа сідає на лавку і кладе десерт у руки омезі. Джун видихає вечірнє повітря і дивиться в небо.
- твій характер справді унікальний для омег- після кількох хвилин тиші, заявляє старший
- настільки жахливий? - фиркає Джин
-Я так не казав. У літературі, таких персонажів називають "запальничками". Вони сполихнуть і горять, немов вогонь. Своїми діями і словами вони обпалюють. Але в глибині душі гріють - філософськи розмірковує Джун і переводить погляд на омегу
- ненавиджу літературу - немов грім посеред ясного неба, стверджує Джин - це старо, нудно і не сучасно
- деякі твори актуальні все життя. Що ж краще за книжки?
- відеоігри та кіберспорт - бурчить Джин і роздивляється тістечко
- на мою думку, марне захоплення, жодної культури та духовності. Немає того естетичного почуття, коли читаєш книжки - гарно критикує альфа
- не подобається от і не грай - фиркає омега та підіймається- я йду
- до побачення - спокійно прощається Намджун
- і що навіть не накричиш на мене через мій характер, через мої вчинки і все інше, що я роблю ?! Я тебе вже 4 рази образив і ти такий спокійний ?!- вибухає Джин, від цього спокою нудно
Альфа лише посміхається і підходить ближче. Він вдивляється в такі ідеальні риси обличчя і посміхається куточками губ .
- не бачу сенсу. Вогню не потрібно ще більше вітру для згасання, вогонь можна загасити водою- обережно погладивши хлопця по волоссю, закінчує промову і йде. Йде настільки красиво, що Джин хапає повітря від обурення.