Cute & pretty

Your mind (g. Мт. Негативний протагоніст)

     Джисону це набридло.  Набридли стосунки з Мінхо.  З ним він жодного разу не відчув себе у безпеці, навіть навпаки, Мінхо вселяє страх.

        Коли вони тільки познайомилися, Хан і подумати не міг, що старший виявиться такою неприємною людиною.  Мінхо постійно критикує його за зовнішній вигляд або молодший зробить щось не так, як хотів Лі.  Мінхо хоче, щоб було ідеально і, як думає Джисон, — стереотипно.

        Сьогоднішній вечір має бути спокійним, адже старший сьогодні на нічній зміні.  Джисон спокійно гортає канали на телевізорі і зупиняється на старій комедії, яка вийшла, коли він була ще дитиною.  Він попиває зелений чай, іноді хіхікаючи через те, що відбувається на екрані.

        Було вкрай несподівано почути, як вхідні двері відчиняються, а за кілька хвилин зачиняються з гучною стуком.  Джисон був упевнений, що це Мінхо і в результаті так і виявилося.

        По звуку було чути, як Лі скидає взуття та йде в глиб квартири.  Хан трохи напружився, бо думав, що Мінхо прийшов з роботи злий, але старший зайшов у вітальню з щасливою усмішкою, ховаючи щось за своєю спиною.

        — Привіт, — киває Хан і провертається, намагаючись розглянути, що таке цікаве ховає його хлопець.  Може новий телефон, що зараз був дуже популярний?  Чи свою зарплатню?  Але він її отримує лише завтра.

        — Привіт, любий, — м'яко посміхається Лі, — Дивися, це тобі, — він прибирає руки з-за спини і погляду молодшого відкривається вигляд, на гарний кулон, що чарівно блищав під світлом кімнатної лампи.

        - Ого, - спокійно видає Джисон, беручи подарунок у свої руки і крутячи ним перед очима, - Досить мило, - Мінхо після цих слів, ніби світиться від щастя, але наступна фраза Хана, змушує втратити все це світло, - Але я очікував кращого.  Вечеря на кухні.

      Хан незацікавлено кладе прикрасу на столик біля дивана та продовжує дивитися фільм.  Мінхо, трохи засмучений, прямує спочатку у ванну, щоб сполоснути руки після вулиці, а потім на кухню.  Він правда чекав приємнішої реакції від Джисона.

        Цей Хан Джисон…

        Мінхо зі злості перекидає всю вечерю Джисона на підлогу і не дбаючи про те, що може наступити на це все, йде прямо по тарілках, що тріснули, і розкиданії їжі.  Хан, мабуть, зрозумів, що Мінхо знову не в настрої і пішов на звук, але його випередив Лі, який штовхнув до стіни, змушуючи боляче вдаритися головою.

        Джисон дивиться на нього байдуже, без крапельки інтересу, а потім відсуває його і шикає на нього:

        — Дістав, дідько.  Іди й прибирай, бо тільки кулаками махатися вмієш.

        Мінхо хмикає, дивиться на нього важким поглядом, а потім, не замислюючись, б'є Хана.  Той скрикує і хапається за щоку.

        - Ти зовсім здурів?  - Джисон зло дивиться і вирішує зачепити хворе місце хлопця.  Він зі своєю некерованою агресією доводить Хана до оповіді, — Ти такий неприємний нікому не потрібен і мені навіть.

        Очі Мінхо розплющуються і він завмирає на кілька секунд.  Страх бути непотрібним — один із найбільших страхів хлопця.  Він негайно починає вибачатися, а в очах одразу ж застигають сльози.
       
        — Пробач, пробач, — шепоче він намагаючись обійняти Джисона, але той все відходить від нього, — Хані, будь ласка, вибач…

        — Ні, — коротко відповів молодший, — Я, мабуть, піду.

        - Що... - Мінхо різко піднімає голову і тягнеться руками до Джисона, намагаючись зупинити хлопця, але той швидко накинув кросівки на липучках і вийшов із квартири.

        Сльози повільно течуть по світлих щоках Лі і той тихо схлипує, думаючи, що Джисон справді залишив його.  Але вранці Хан таки повертається і все починається по новій.

        Скільки у цих двох було сварок і розбіжностей не перерахувати.  Можливо, колись вони і зрозуміють, що обидва не мають рації.