Слабке й помірне дихання на шиї — перше, що Гаррі відчуває, щойно в його свідомість пробирається легкий звук будильника. М'язи знайомо ниють після вчорашньої вечірньої пробіжки, і хоч відстань, яка раніше здавалася незначною, тепер долати набагато важче, Гаррі твердо вирішив зайнятися спортом знову, аби повернути своє тіло в колишній стан. Або принаймні спробувати. Він лежить на животі, уткнувшись обличчям у подушку, і глибоко вдихає, поступово прокидаючись і відчуваючи м'який дотик до свого попереку. Чужі пальці починають повільно крастися вгору, вздовж хребта, і Гаррі ліниво посміхається, морщачи ніс і відчуваючи, як тепла долоня накриває його плече, а ліжко слабо прогинається під чужою вагою. Гарячі, трохи вологі губи ніжно торкаються вуха Гаррі, і чується шепіт:
— Як щодо ранкових поцілунків? — голос Луї звучить оксамитово, сонно, але крізь хрипоту прослизає грайлива посмішка.
Гаррі розслаблено потягується, випрямляючи руки під подушкою, і ствердно мугикає, починаючи всміхатися ширше, коли Луї нахиляється до нього, залишаючи поцілунок на плечі й застигаючи. Він гаряче видихає Гаррі в шкіру і видає грудний смішок, притискаючись губами трохи вище, до вигину його шиї. Гаррі всміхається, підставляючись під поцілунки і злегка вигинаючи спину, а потім повільно розвертається в руках Луї, важко моргаючи й поступово відкриваючи одне око.
І в ту ж мить його усмішка зникає, а погляд наповнюється зневірою та порожнечею. Гаррі лежить у ліжку один. Він глибоко вдихає, повністю прокидаючись, і перевертається на спину, стомлено відкидаючи руку на вільне місце поряд із собою й потираючи чоло другою долонею. Він повинен був здогадатися, що Луї поруч немає, що це знову ігри свідомості, яка все ніяк не може змиритися з розставанням. Повинен був, але на кілька секунд дозволив собі насолодитися примарним відчуттям близькості. Уперше таке сталося, коли Гаррі повернувся до Женеви разом із Томасом. Луї не снився йому, ні. Відвідував його між сном і реальністю, просто перед самим пробудженням, щоб зробити його більш важким і відчутним, щоб нагадати, що Гаррі втратив, і який біль охопить його серце, як тільки він повністю прокинеться.
Й ось, історія повторюється, але цього разу Гаррі лежить у своїй старій спальні батьківського будинку в Лондоні, беземоційно дивлячись на білу стелю і вже почуваючи себе втомленим, незважаючи на те, що день тільки починається. Але це минеться. Гаррі знає, що треба почекати кілька тижнів, і туга вщухне, а дихати стане набагато легше. Ніщо не триває вічно, і він давно це усвідомив.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ціна імітації
RomanceДоктор Луї Томлінсон присвятив усе своє життя освоєнню таємниць молекулярної біології та нейронаук, став успішним хірургом і побудував кар'єру на порятунку чужих життів. Одного разу до нього в офіс прийшов сповнений розпачем чоловік і попросив клону...
