Думи Харків'янина у Львові

думки самогубця

Сьогодні я пішов з петлею до лісів
Шукати дерево що витримає бренне моє тіло
Древо, на якому я б висів,
На чому моє тіло вмерти би воліло
Не витерпівши темряви земної
Я вирішив спинити шлях важкий
Нехай ніхто не ллє прозорих сліз за мною
Покинув з радістю я світ  оцей жорсткий
Ніхто не знав про це моє бажання
Веселим прикидався завжди я
Через моє тяжке розчарування
Тепер скінчиться жизнь моя
Розчарування від життя, і смерті, і кохання
І від роботи теж розчарування
Розчарування переслідує усюди.
Немає  місця щастю у житті моїм
              ***
Серед людей, в яких усе йде гарно
Від горя легше значно помирати
В житті у когось завжди ясно, в когось хмарно
Комусь життя спішить усе на світі дати
У когось, навпаки, все любить забирати.
Життя несправедливе і це факт
І ідіот є той, хто цього не сприймає:
Той, хто не йде з життям у такт
Завжди від рук життя і помирає.
                   ***
Пройшов я через увесь ліс,
Жодного дерева, що до душі припало б,не побачив
Якоюсь тропкою до річки я проліз
І зрозумів, що дуже життєлюбна моя вдача
В поток бурхливий кинув я петлю
І в річку полились потоки сліз
Нещасний дуже я, але життя люблю.
Можливо, я слабак, не чоловік,
Епітетів на світі ще багато
Що хочете про мене ви кажіть
Та самогубство - це для мене вже занадто.