1 частина

20 2 0
                                    

Ніч. Тиша. Зірки . Місяць. Сидить дівчинонька на підвіконні та сумує. Чому? Сама не знає,та щось її серденько бентежить. Не вірить вона вже в казки та чудо. Навіщо вона йде проти всіх та завжди протирічить всім? Можливо не вийде нічого,а вона така зухвала..Думки душать її серце та наче отрута протікає по венам та проникає в глибину души. Подивиться вона у вікно,десь світло мерехтить,то люди засмучені йдуть,то пара щаслива під дощем танцює.Такі всі чужі та смішні. А що їй робить? Не знає вона відповіді на це питання,посидить ще трохи та піде спати,але думки наче якийсь тягар,не засне аж до самого світанку.
Ранок. "Нарешті" подумала дівчинка,та щось настрій не той,все таке чуже, не потрібне,і знов думки,не сховатися від них. Ось вона заварює чай,та падає ложка ,а за нею та дівчина..якась дрібничка заставила її ридати не своїм гласом і знов думки..Та щось її відволікло,це мобільний телефон,а на екрані "мамуся",витре дівчина сльози і розмовляє з нею цілими часами,наче нічого і не було,такий голос радісний,і наче все добре,та щось бентежить її неньку,та що..і сама не знає,але серце материнське відчуває. Завершився дзвінок. Дівчина дивиться на себе та не знає що робить далі,як вийти з цього стану..наче немає для чого хвилюватися,але серце не обманиш. Можливо це зове минуле? Вона за ним так сумує..А може це люди поряд не ті? Та наче ті.А якщо це якась осіння хандра ? "Точно! вона!"подумала дівчина,і наче заспокоїти себе вдалося. Ось вона прибирає, через декілька годин пече торт. А ось вона вже танцює,виходе на пари, посміхається. Сходе з друзями в парк, анекдоти розповідає,всі сміються і вона. Пташок годує,та замислилася  на хвильку про гарне майбутнє,що треба відпустити минуле,та жити не вчорашніми днями,а сьогоднішніми. Вже іде до квартири знов сумна,все таке сіре, осіннє листя чорне,сонце вже не світе,птахи не співають,все похмуре,та і люди ще гірші ніж погода в синоптику,кудись спішать " чудні" подумала дівчина і вже відчинила квартиру,та маленький дім зустрів її холодом та мовчазною тишею. Тільки почала плакати,як задзвонив телефон,коли побачила хто телефонує то навіть посміхнулася.

Злам Душі Where stories live. Discover now