Злам Душі

2 чатина

- Та що з тобою? Гадаєш,я не помічаю твій стан? Не треба мені брехати!,кричав мій товариш у слухавку. Практично завжди так закінчується наша розмова. Він розумний хлопець,та все помічав.
-Тобі щось вважається,все добре, відповіла та,а  думки знов як отрута проникли в її тіло.."що робити?" подумала дівчина,та знов не найшла відповіді на це питання. Та думки були не лише у неї,товариш також тривожить себе ними "Чому вона мені не довіряє? Ми давно не бачилися,та і вона уникає зустрічі". Та він навіть і не здогадується, що дівчина просто не знає що з нею,та як пояснити йому і людям свій стан,та і не хоче,вона вирішила для себе " ніхто мене не зрозуміє, подумають,якась божевільна". І ось ці двоє вийшли  з думок,та продовжили розмову,як старі знайомі. Завершився дзвінок.Знов вона зосталася самотня,знов думки,ніч,люди і тиша. Все повторюється,як в перший раз. "Та що,я якась божевільна? Чому я підвладна цьому стану? Що зі мною?" подумала дівчина,та ніхто не розуміє,що з нею,і вона також. Ніч сама важка для цієї пані, хоча і днем не втекти від думок,та хоч з людьми поряд,а зараз самотня та нікому не потрібна. На годиннику 4:20,дівчина ще не лягала спати,знов думки.. Сидить на підвіконні, дивиться кудись в даль "Що буде далі?" спитала у тиші,але ніхто не відповів,лише годинник гучно перебивав стрілки. Десь далеко світить самотній ліхтар,та в одній із квартир навпроти було теж світло,але там не була самотня дівчина, там вона була просто закохана та щаслива,тому що навпроти тієї дівчини сидів хлопець, вони посміхалися та розпивали вино. В цей момент їм нічого не було потрібне,лише вони та кохання. "Дивні" мислила самотня пані.Так вона провела самотню ніч та світанок зустріла,але не одиноке, ожили люди,машини почали їздити,всі поспішають кудись,а дівчина сидить та не ворушиться..боляче їй,а чому,саме не знає,але десь в душі вона цю причину  пам'ятає. Но чомусь біжить від цієї правди і тонить в думках своїх терзаючи серце. Навідали дівчину спогади..а ось які,де вона з молодим хлопцем гуляє, серце її тремтить від його голосу та усмішки,звів з розуму дівчину. Вона така невинна, вірить йому, завжди біжить до нього в обійми, розповідає свої думки, жаліється, підтримує в самі найгірші дні,вірить в майбутнє з ним,але це тільки вона,як з'ясувалося,вона була йому не потрібною, відрікся своїх слів "назавжди",покинув він її, наговорив кучу неприємних слів,говорив що ніколи не кохав,що вона йому байдужа та пішов геть,а вона зосталася..одинока та не потрібна йому,як би ж він знав,як вона його палко кохає. Любити вона його не припинила,але повертати його не стала,дуже горда. Книги деякі гласять,що гордість людей губить,це не правда,вона і спасає,це допомагає людям йти далі. Як би ж він знав,як зробив боляче,як би ж він знав..Від тої  слабкої дівчинки яка любила весь світ,нічого не зосталося,лише спогади. Якщо він її побачить то не впізнає,вона подорослішала, мислить не на свій вік,не поведеться тепер на фальшиві слова,почала пити і навіть іноді палити,дівчина яка була проти цигарок тепер розбирається які краще підпалити в самотній вечір.З такими думками вона пішла пити вино в самотній кухні. Дівчина навіть не отямилася від спогадів,як на годиннику пробило 15:00 годин. В ту саму хвилину задзвонив їй телефон,на екрані "невідомий" , вона боялася підняти трубки,бо все ж надія була,що дзвоне той самий хлопчисько,в уві промайнуло те що він плаче їй в слухавку з благанням повернутися,а вона така горда та зухвала, буде його мучити словами,але все ж простить,та й вернеться,бо кохає його всім серцем. Підняла вона слухавку,а в телефоні зовсім чужий голос промовив -Привіт. У дівчини зупинився навіть подих,серце почало битися швидше,наче ось ось вирветься,бо зрозуміла то не він і це зовсім невідомий їй чоловік. На що вона сподівалася? І сама не знає. Та ось серце знов розбилося від особистих марних надій. Вона через хвилину отямилася та відповіла : -Привіт,це хто телефонує?
-Це я, Олексій,ти що не пам'ятаєш про зустріч? запитав він дуже здивовано.
-Якщо чесно,то ні,я навіть не знаю хто ти
- Я був проїздом в вашому місті,та вирішив зайти в клуб,там ми познайомилися,ти мені розповіла про своє невдале кохання,потім я тебе підбадьорив,а далі ми добре провели разом час,і ти дала свій номер телефону,бо я через місяць пообіцяв ще приїхати,ось приїхав,а ти мене не пам'ятаєш.
-Так я згадала,зараз кину свій адрес,приїжджай.
-Добре, через три години буду.
Дівчина справді згадала того енергійного хлопця,він був на два роки старший,веселий, дивакуватий та такий смішний,але багато що є спільного між ними,вони одразу ж і порозумілися,тому вона так легко його запросила до себе. Хоча не любить,щоб хтось сторонній знав її адресу,але йому вона з перших хвилин почала довіряти і чомусь була в ньому впевнена.