Мої фанфіки/Вірші

То є моя доля Частина 2

Глава 2

Живе та квітне Україна
Без допомоги рабської русні
(Роксана Ко)

Кімната,але не така як в наш час. Ні в неї чотири стіни,двері та вона оздоблена по королівськи. В кімнати гарні світлі стіни,немов мраморна підлога,а по центру стоїть люлька дитяча,де лежить дівчинка з зеленими очима та світлим пре-світлим волоссям. Біля стіни стоїть шафа,навпроти стоять крісло та стіл. Здавалось би що все добре,та в наступну мить,до кімнати залетіли два хлопчаки 7 та 10 років.
— То вона?Слабка якась — мовив старший,на що йому відповіла щойно прибувша мати:
— Льюїсе. Вона твоя сестра тому ти маєш відноситися до неї хоча б з повагою.
— Добре мамо,а—і тут його перебили—Диви що ти зробив. Дитину мені розбудив. Вам ніхто, ніколи не заважає спати,тож будь другом не заважай теж. Все. Всі на вихід— Мамо,а як її звати?—Я не казала?Її ім'я Роксана,або Третя Ассійська Імперія.

Вся процесія пішла геть з кімнати,але зайшла дівчина років двадцяти п'яти в за нею жіночка,очевидно її мати і сказала
—Диви,ми з тобою будемо дивитися за нею,завжди,окрім ночі та часу коли вона з королем або королевою
—А чого коли вони з нею дивитися не треба?
—Дурне питання,одна справа якби вона була першою дитиною,та вона вже третя,тож в їхніх величностей є досвід .Зараз нам треба її перевдягнути та покормити.
Дівчина підійшла до шафи,в якій була безчисельна кількість платтів та аксесуарів. Діставши ніжно блакитне плаття з білим бантиком,вона подала його своїй матері,котра вже надягнула його на "Імперію". Після чого з шафи дістали капелюшка,точно такого ж кольору як і платтячко і вдягнули його на дівчинку. Піднявши її  на руки вони пішли у сад королеви.
—Це сад її величності,вона дала дозвіл вас сюди водити принцесо. Скоро буде свято,на честь вашого народження.
Маленька дівчинка дивилася прямо в серце своїми зеленими немов ліс очима. І тут вона підіймає руку і вказує на доньку старшої.
—Це моя донька—сказала шокована мати,на що героїня лише насупилася,немов кажучи що ,ні то не те.Жінка зрозуміла та додала сподіваючись що це те чого хоче її височність:
—Емілі,а я Марія—Принцесса на це лише спробувала кивнути,але їй не дали,бо це не по королівськи голову опускати.

Таким темпом пройшло майже три неділі. Завтра свято на честь народження принцеси. Воно поводитиметься вдень,і тоді покажуть прапор під яким буде правити Третя Ассійська Імперія. Зала для проведення свята готова,тож залишилося зодягнути причину свята,котра поки спить.

У спальні вже сиділи няньки,котрі вже збиралися будити принцесу,але вона сама прокинулася.
—Ваша височносте...Ви прокинулися?—В її словах відчувався шок—Ох...Добре,Емілі давай збирати принцесу—В дівчинки вже трохи відросло волосся,а очі стали ще яскравіші. В шафі висіло гарне золоте плаття зі срібними вставками. Котре було зшите спеціально для цього дня. Емілі дістала сукню та віддала матері. Марія ще сильно не довіряла їй вдягати,або кормити принцесу,бо якщо вона заплаче,то погано буде і тій,і тій ,бо все ж таки нащо там ще одна покоївка?Вірно щоб не було помилок зайвий раз. Коли сукню вдягнули,на принцесу взули маленькі золотисті туфельки,та зробили легеньку,маленьку зачіску,та понесли до короля та королеви. Зараз принцесу представлять аристократам та вони вирішать,чи дозволять їй правити в майбутньому,чи ні.