Переклад «Everything or Nothing»

Частина 1: Чи означає це Все або Нічого?

Після закінчення школи Чюя на клейких стікерах відлічував дні до початку свого студентського життя, спостерігаючи, як намальовані цифри стають дедалі меншими. Вісімдесят вісім днів до того, як він побачить свій новий учбовий заклад. Сорок дев'ять днів до того, як він сяде на літак до іншого кінця країни. Двадцять шість днів, і тоді почнеться його життя у ролі повноцінного маленького дорослого. А що його батько, зі свого боку? Не настільки сильно розділяв цей захват.

— Токіо... — Артюр Рембо хмуриться, схрестивши руки на грудях, оглядаючи кампус. — Це велике місце.

Чюя знизує плечима, його сумка з речами перекинута через одне з них.

— Ну, так би мовити... так, — він оглядається на батька через плече, підіймаючи сонцезахисні окуляри, — але Париж теж великий.

— Там би ми жили разом, — буркоче Рембо, не в змозі позбутися відчуття, що його син сприймає все це не так серйозно, як варто було б.

— А посвята в студенти — це лише на одну ніч, — нагадує Чюя батькові, простягаючи руку, щоб стиснути його долоню. — Навчання розпочнеться аж за місяць.

Це трохи заспокоює.

— ...І ти будеш вести себе відповідально? — Чюя киває, не озвучуючи це.

Звісно, Рембо не вірить у це. Але чи має він вибір?

***

Вже в університетському містечку виникає маленька, трохи банальна суперечка.

— Мені не потрібна нянька, — скиглить Дадзай, сердито дивлячись на свого старшого брата. Ну. Зведеного брата.

— Потрібно ж мені якось відпрацювати своє утримання, — знизує плечима Одасаку.

Дадзай гмикає, знімаючи ворсинку зі свого кардигану, зображуючи роздратовану нудьгу.

— Це лише за сорок п'ять хвилин їзди від дому.

Одасаку пирхає, обіймаючи свого маленького братика за плечі.

— Я знаю, я їхав з тобою, — він підштовхує його стежкою до студентської спілки, де записують на розподіл по кімнатам. — Слухай, я розумію, що ти розлючений через те, що батько... — Одасаку стопориться, намагаючись знайти делікатний спосіб це сформулювати, — ...підштовхнув тебе до коледжу.