"Мій політичний герой"

18 Ч. "Навіщо ООН покликав їх?"

- Ви все чули, вірно?- Україна.
- Так, ти так класно говориш на англійській мові!- УПА.
- Дякую.- Україна.
- Може хочеш щось ще?- ЗСУ.
- Ні.- Україна.
Поки вони балакали, повернемося до Аме (США). Він продовжує дихає свіжим повітрям. Раптом в кишені телефон почав вібрувати.
- М?
Він дістав телефон, подивився на екран. На екрані було написано "ООН", який звонить.
- ООН? А йому що треба від мене?
Взяв трубку.
- США? Привіт! Пробач, що турбую, але ти повинен приїхати зараз в Будівлю зібрань! - ООН.
- Навіщо? Я ж в школу ходжу...
- І що? Школа це просто для того, щоб люди-країни не забували о всіх знаннях світу.- ООН.
- Так? Клас! Гаразд, зараз буду.-
🇺🇲.
Поклав трубку, пішов до свого дому. Взяв деякі речі, сів в авто. Завів машину й поїхав.
"А я так хотів побути ще з Юкі, на останок дня..."- промовив сумним голосом.
Приїхавши, увійшов в будівлю. Поки йшов до потрібної кімнати, раптово помітив знайоме обличчя. Підійшов ближче і одразу дізнався хто це. Одразу побіг до свого найкращого друга, сусіда й брата. Коли добіг, то одразу обійняв, міцно-міцно.
- Ей! Не задуши мене, своїми обіймами!- Канада.
- Ой...sorry... Як справи у мого старшого брата?- 🇺🇲.
- Нормально. А ти чого тут?- 🇨🇦.
- Бо ООН сказав. А ти знаєш чого би він велів мені приїхати?- 🇺🇲.
- Ні. Але я всеодно рад тебе бачити!- 🇨🇦.
- Так...- 🇺🇲.
- США!
Почув США своє за спиною. Переставши обіймати Канаду, повернувся і побачив Юкі, УПА і ЗСУ, які йшли до нього з братом.
- Привіт. Ти чого тут?- 🇺🇲.
- ООН, сказав прийти.- ЗСУ.
- І нам теж..- Канада.
- Це страно... Але якщо ми прийшли іза якоїсь дрібниці, то я цього ООН на коліна посаджу!- УПА.
- Заспокойся, УПА! Я впевнена, що він не зря сказав нам бути.- 🇺🇦.
- Може вже підемо?- 🇨🇦.
- Так, точно!- ЗСУ.
Вони у п'ятьох пішли до одної кімнати. Постукав Кан.
- Заходьте!- ООН.
Вони увійшли до великої кімнати і по середині кімнати стояв ООН.