У темні хащі парубок моторний,
Хлопець хоч куди дивак
Тікав не озираючись назад.
Там, темряви погляд спекотний,
В душі відбитком залишав осад.
Затих той вітер, замовкла сльота,
А серце вже пішло у п'яти,
І від спогадів тих у голову б'є тривога.
Коли побачив ті страшенні роги.
Стрибок. Параліч. Очі.
То був могутній силует,
Що простягнув кігтясту лапу,
Та запросив на менует.
Але юнак давав вже драла,
І незважав він на дамоклів меч.
