Не цілуй мене губами

Погляд, який не можливо відірвати

Після повідомлення Валентина я дуже збісилась, але до роботи приступати потрібно. Зібравши волю в кулак, і чесно кажучи випишви ще 2 таблетки я приступила до створення нового проекту. Під час його виконання мені потрібно було занотувати деякі деталі і оскільки нічого іншого крім блокнота у якому я записую сни не було під рукою, то довелося взяти його. Відкривши щоденник мені в очі кинулись сережки, які, до слова, я ще не знімала. В моїй голові промайнула думка:
— З ними точно щось не так - я була впевнена в цьому, адже віщі сни у мене тільки з поганим закінченням.
Щож, краще їх зняти та відволіктись від поганих думок, в моєму житті було безліч негараздів, та кожен з них я змогла пережити. Щоб не концентруватись на негативних думках я відклала ноутбук, зняла з себе покривало та підійшла до вікна. Який ж прекрасний краєвид - подумала я і пішла робити чергову чашку кави.
Схоже сьогодні мій робочий день завершився, мабуть краще піду прогуляюсь.
Зробивши легкий мейк та на швидку руку уклавши волосся я вирішила піти на шопінг. Блукаючи по торговим центром, роззираючи різне вбрання я тільки кривила обличчя, настрою для покупок у мене не було. Потрібно зателефонувати мамі, вона як ніхто інший має знайомих у моді, хоча свій стиль, нажаль, вона нікому не довіряє.
— Алло, мам?
— Так, ти щось хотіла?
— Я вирішила прикупити собі щось, але схоже моєму стилю потрібне оновлення. Можеш порекомендувати мені когось із своїх знайомих стилістів?
Ледь встигнувши промовити речення, мама вже когось гукала до трубки. Я ніколи не сумнівалась в ній. Але знайомий голос вже на всі сто відбив у мене бажання пошопитись. Голос Валентина як завжди мені здавався неоднозначним. Проте маму було не переконати і я з сумнівом чекала його. Голос в моїй голові подякував мені за зняті сережки, бо він же б повірив у себе ще більше, побачишчи мене в них. Чекаючи його та проходжуюсь по магазинчикам він застав мене у магазині нижньої білизни. На щастя я приміряла купальник, але ж він у своєму дусі. Корчить з себе якогось придуркуватого, хоча його погляд говорить зовсім інше. Я вже переодівалась, що б він допоміг мені вибрати джинси та лонгслив, як стиліст за примірочною розповідав мені про свої успіхи. Як ж хотілось заткнути вуха, але це було не можливо. Я вийшла і ми пішли в пошуках найкрутіших луків.
Через певний час все було готово, ми зголодніли і поїхали перекусити, оскільки кухня не моя стихія, то від такої пропозиції гріх відмовитись. Валентин знову розповідав про себе, а я вже подумки думала як з ним попрощатись. Який самозакоханий - подумала я, коли він в сотий раз сказав «бутик».
— Ліно, я буду тобі дуже вдячний.
— Що?
— Алла, твоя мати, мене неймовірно виручила. Я обов'язково вам віддячу.
— А як моя мама тебе виручила? - неочікувано промовила я
— Як же, через 9 днів у нас показ і ти неймовірно в нього впишешся.
     Здається все ясно і Валентин не просто так викликався допомогти мені з нарядом, я модель на його показі. Щож мамо, ти знову перемогла. Але можна було б хоча попередити?
      Після нашої вимушеної зустрічі я задоволена покупками, але втомлена подіями пішла в ліжко. Посеред ночі я прокинулась вся в холодному поті, сон був жахливий, тільки моя рука потяглась до блокнота мені побачилась тінь, схоже я ще не відійшла від сну. Піднявшись з ліжка я пішла на кухню по стакан води. Трішки заспокоївшись я пішла нотувати сон, але ручка після першої букви закінчилась. Гаразд — подумала я, не дарма ж придумати нотатки і в телефоні. Телефон розряджений, а оскільки я прокинулась серед ночі,то поставивши його на зарядку і будучи впевненою, що сон мені запам'ятався я знову пішла спати. Година за годиною я прокидалась знову й знову, все ще намагаючись нормально поспати. Після 6 ранку шансів добре виспатись вже не було. Я потягнулась до телефону і всетаки пам'ятаючи той сон занотувала його: «Починає смеркати, я повертаюсь додому, озираюсь, тінь, високий мущина. Високий мущина, тінь. Тінь, високий мущина. Докриваю двері, Валентин... сон обірвався» Дивно, адже мої батьки з ним добре знайомі, можливо я занадто прискіплива до нього і я моя уява сама будує різні шляхи щоб збутись його. Далі день був звичайним, працювала над проектом, замовила роли, підрізала квіти та змінила для них воду. Близько 17:00 поїхала на примірку наряду про який говорив Валентин, але я неочікувала білизни, ще й такої відвертої. Він побачив здивований погляд у моїх очах, а його очі наче засвітись. Дивні вони, стилісти — подумала я. Одягнувши білизну я точно для себе вирішила, що в цьому іти я не буду. Безумовно, вона неймовірно красива, у Валентинових дизайнах я завжди впевнена, але виходити так на публіку я не збиралась. Проте, його погляд було не відірвати, це здалось мені не зовсім нормальним, сказавши про некомфорт всередині дизайнеру він з розумінням поставився до ситуації, хоча і розчарувався, в тім — це його проблеми. Погляд Валентина все ще на мені. Ми вибрали те, що я можу одягнути без сорому перед кимось та почали репетицію ходьби. Спочатку все ішло добре, потім трошки гірше, декого він поправляв, а до мене найбільше притензій. Звісно, адже я не модель! Наче я винувала, що Вікторія Сетинбург захворіла.
Через декілька годин ми опанували всі ритми музики, всі кроки, вираз лиця і розійшлись. Валентин сказав, що я готова для подіуму, через що мандраж був неминучим. Але під час його настанов для моделей у моїй голові крутилась його фраза: «Внутрішня розкутість, це коли жінка одягає красиву білизну під діловий костюм». Десь я вже це чула, може в сні? Він ж мені сьогодні снився, хоча сон був зовсім не про те. Ледь згадавши, що я чула його розмову із моїм трохи п'яним братом, там була точно ця ж фраза, яка (тепер я переконана), була сказана в мою сторону. Невже він дійсно придуркуватий? Надіюсь, що саме це слово його описує, а не «божевільний».Господи, нехай цей сон виявиться маячнею, у моєму житті вже й так вдосталь пригод - сказала я про себе.