Брати Хайтані

Частина 1

Т/І Родрігес, хто ж знав, що дочка популярної співачки Касани Родрігес (я не знаю чи є така співачка), буде не щасливою, але давайте почнемо з початку. У Т/І, з самого народження, батька не було, адже той покинув її маму, коли дізнався що та вагітна. Мама її, Касана, увесь час була на концертах, зйомках кліпів, фільмів і про дочку забувала, та от, для того щоб вона стала обсуждаєма і популярнішою, рішила фективно вийти заміж.
Т/І: Хайтані, я щось чула, що його сини в банді якійсь. Може ти не будеш ріскувати своїм життям і....
Мама: Я тебе не питала, я просто сказала, що ми переїхаємо до мого нареченого. Давай іди збирай речі.
Т/І: А якщо я не хочу їхати, можу лишитися тут?
Касана: Ні, я не хочу щоб про мене казали, що я безвідповідальна.
Дівчина закотила очі і пішла в кімнату збирати речі. Через 1,5 години все було складжене і вони їхали до місця призначення.  Т/І як завжди сиділа в навушниках і слухала музику. Її матір було пофігу на неї, тому вона просто вела машину. Через пів години вони прибули до місця призначення. Їх зустрів містер Хайтані і його сини.
Тато: Радий вас вітати.
Касана: Взаємно. Познайомтеся з моєю дочкою, Т/І.
Хлопці: Привіт.
Т/І: Привіт.
Дівчина зняла навушники і помахала рукою.
Ран: Привіт, я Ран, старший син Хайтані.
Ріндо: А я молодший син Хайтані.
Тато: До речі, Т/І, тепер ти береш мою фамілію якщо не проти.
Т/І: Добре. До речі, як я можу до вас звертатися?
Тато: Можеш називати татом.
Т/І: Добре, буду мати на увазі.
Тато: Хлопці, покажіть Т/І її кімнату.
Хлопці: Добре.
Дівчина дістала валізу і кинула на плече рюкзак.
Ріндо: Давай віднесемо?
Т/І: Не треба, я сама.
Хлопці переглянулися і пішли в будинок. Будинок був дуже великим з великою кількістю кімнат.
Ріндо: Тут твоя кімната. Якщо буде потрібна допомога, звертайся.
Ран: Моя кімната, біля твоєї, а його, навпроти моєї.
Т/І: Дякую, буду знати.
Дівчина увійшла в кімнату.
Т/І: Якщо вам буде потрібна якась допомога, кажіть.
Ран: Ееее, добре.
Дівчина склала сумки на ліжко і почала розбирати речі. Нові речі пішли на верхню полку, а домашні на нижню, нижня білизна в шухлядку, розчоска з резинками пішла в шухлядку під нижньою білизною. Книг у неї не було, адже її забрали з школи і переведуть в ліцей, в якому вчиться молодший Хайтані. Ноутбук поклала на столик що був біля ліжка, попередньо поклавши переноску, адже біля ліжка була тільки одна розетка. Книги і манги вона склала у стіл. Розкладала вона все пів години. Увесь цей час вона слухала музику. Прибравши, вона зтягнула навушники на шию і зійшла в низ.
Ріндо: О, ти вже склала?
Т/І: Так.
Тато: Так швидко?
Т/І: Так.
Тато: В кого які плани на вечір? В мене наприклад має бути засідання.
Ріндо: В нас знову бійка.
Мама: Салони.
Ран: А в тебе які плани, Т/І?
Т/І: Думаю погуляти піти, по дорозі купити щось і сидіти в кімнаті дивитися аніме.
Ріндо: А ти не хочеш піти з друзями погуляти, або з нами?
Т/І: Друзів немає, а вам буду мішати. До речі, десь поблизу є книжковий магазин, або аніме магазин?
Ран: Так, є. Хочеш, можемо показати?
Т/І: А можете?
Ріндо: Так, тільки з-за однієї умови.
Ран: Ти їдеш з нами, а дальше ми тебе завеземо до магазинів.
Ріндо: Ну якщо ти звісно, не хочеш туди чим швидше попасти і заблукати, можеш не йти, ми розуміємо.
Т/І: Шантажуєте?
Ран: Ага. Ну так що?
Т/І: Добре. Коли ви маєте їхати?
Ріндо: Через пів години.
Т/І: Добре, я піду переодягнутися.
Дівчина встала і пішла в кімнату. В неї була добра пам'ять, тому вона з легкістю вивчила курс по дому. Ось дівчина одягає чорні лосіни під джинси, як в двері стукають.
Т/І: Хто там?
Ріндо: Це я. Можна зайти?
Т/І: Почекай.
Дівчина натягнула свою кофту чорну.
Т/І: Входи.
Хлопець зайшов і очманів від прикиду дівчини, а за ним стояв очманілий брат.
Т/І: Ей, хлопці, що таке?
Ріндо: Га! Що? Ой, вибач. Я забув тобі сказати, завтра в нас є література і ми вивчаємо творчість Івана Франка, а саме «Гімн» замість прологу. Сказали, що нам можна буде вивчити на наступний раз, тому не переживай.
Т/І: Покажи мені його.
Хлопець показав книжку. Дівчина його чотири раза перечитала і віддала назад.
Т/І: Є.
Ріндо: Що?
Т/І: Я його вивчила.
Ран: Та не може бути.
Т/І: То перевір.
Дівчина віддала книжку братові і почала розказувати вірша. Вона його розказала бездоганно.
Ріндо: Що? Як?
Т/І: В мене ідеальна пам'ять.
Ран: Ого, мені б твій мозок. До речі, ти вже готова? Бо ми вже їдемо.
Т/І: Секунду.
Дівчина поклала навушники на шию, взяла рюкзак куди кинула зарядку, повербанк, гаманець і енергетик.
Ріндо: Ти знаєш, що від енергетиків клітини мозку відмирають.
Т/І: Якщо б це було так, то я б не ходила вільно по будинку і не вивчила б зразу вірш.
Ран: Логічно.
Дівчина закрила ноутбук і дістала чорні кросівки на 2,5 сантиметровій підошві.
Ріндо: А ти на них не впадеш?
Т/І: Я практично тільки в такому взутті і ходжу.
Вони пішли.
Тато: Ви вже ідете?
Ріндо: Угу. Пака тату.
Т/І: Пака тату.
Ран: Пакаааа.
Дівчина поклала взуття на землю і вже хотіла взутися, як чоловік їх обняв. Вона цього не очікувала але і не виривалася. Мати її ніколи не обнімала, не казала що любить, не ростила.