Брати Хайтані

Частина 7

З того дня, пройшло вже пів року. Хлопці деколи сваряться з дівчиною, адже вона почала працювати офіціанткою, адже, як вона сказала: «Я не хочу залежати від вас». Не зважаючи на це, їхні відносини, міцніють з кожним днем, а от батько з мамою, сваряться все частіше і частіше. Ось один із днів. Вони сваряться, а ті все слухають, раптом чують, що жінка сказала те, що не мала казати.
Мама: Пф, навіть мій любовник, і то ліпше чим ти. Ой.
Тато: Що? В тебе є любовник? І як давно?
Мама: Нуууу.... Практично від початку.
Тато: Що? Але ж ти мені клялася в любові, а що виходить?
Мама: Ти мені був потрібен, для популярності.
Тато: Що? Ах ти сука. Забралася з мого будинку. Негайно.
Мама: Легко. Т/І, пішли.
Ран: Вона нікуди не піде.
Мама: Що?
Ріндо: Вона нікуди не піде.
Мама: І чому це?
Ран: Тому що, вона наша дівчина.
Мама: Ого Т/І, не думала, що ти дійдеш до такого, що будеш зразу з двома спати.
Ріндо: Що? Але вона з нами не спить, і в нас ще нічого такого не було.
Тато: Я Т/І і не виганяю. Я про це дізнався, ще на пляжі коли були. Я радий, що саме ти стала для них тією самою.
Дівчина посміхнулася.
Мама: Хватить цих телячих ніжностей. Т/І, пішли. 
Тато: Ти не чула? Вона не йде.
Мама: Вона моя дочка і до її 18-ти ліття, вона залежить від мене.
Т/І: Я від тебе можу вже не залежати, адже я маю роботу і можу себе забезпечити сама.
Ріндо: І в неї є ми. Ми з легкістю можемо її забезпечити.
Мама: Пф, ти мені не потрібна.
Тато: Збирай речі і пішла з мого будинку.
Жінка пішла в кімнату і почала збирати речі, а до дівчини подзвонили. Це був її бос.
Жак: Доброго дня. Т/І, не могла б ти сьогодні вийти на роботу, в нас просто має бути банкет, а персоналу нам не хватає.
Т/І: Так добре, вийду. А на яку годину, треба бути там?
Жак: Було б добре, якщо б ти з'явилася до пів години.
Т/І: Добре, я зараз буду. До побачення.
Ран: І куди ти зібралася?
Т/І: На роботу.
Ріндо: Але ж у тебе вихідний.
Т/І: Має бути банкет, а персоналу не хватає...
Ран: Т/І, на дворі зима, сиди дома.
Т/І: Я залюбки, але ж робота.
Ріндо: Так звільнися.
Т/І: Ми про це, здається вже говорили.
Ран: Т/І, Ріндо правий. Може ти підеш з роботи? Ми тебе всеодно забезпечимо.
Т/І: Ран, я не люблю сидіти в когось на шиї.
Ріндо: Та ти сидіти і не будеш.
Хлопець грайливо посміхнувся.
Т/І: Навіть не думай.
Дівчина побігла в кімнату і переодягнулася в свою форму. Взявши деякі свої речі в рюкзак, дівчина вийшла з кімнати.
Ран: Цього разу, моя черга її відвозити.
Т/І: Пака Ріндо.
Дівчина поцілувала хлопця.
Ріндо: Пака сонце.
Зі старшим Хайтані, вони пішли на двір, до мотоцикла. Тільки дівчина сіла на мотоцикл і обняла хлопця, він рушив. Вони їхали доволі швидко і через декілька хвилин, вони були на місці.
Т/І: Рані, дякую що підвіз.
Дівчина поцілувала хлопця в губи і пішла в ресторан, а хлопець, як тільки вона зайшла, поїхав додому.
Жак: Ти приїхала. Дякую Т/І.
Т/І: Завжди будь ласка.
Дівчина одягнувши свою хустинку, пішла на кухню і почала виносити блюда разом із працюючими. Ось, через півтори години, час виносити гаряче, а повара не встигають.
Іра: Що робити? Повара не встигають приготувати гаряче.
Т/І: Ей, Стас, Ваня, беріть гітару і гармошку.
Стас: Навіщо?
Т/І: Будемо розтягувати час.
Дівчина зняла фартуха і хустину, і разом із друзями вийшла в зал. Хлопці швидко почали грати мелодію і всі звернули на них увагу.
Т/І: А зараз, музична пауза.
Дівчина почала співати. Всі були захоплені її співом. За цей час, поки вона співала поварі успіли доварити і віднести гостями. Закінчивши пісню, всі почали їй хлопати. Поклонившись, дівчина вийшла на кухню. За цей вечір, вона ще 3 рази співала. В 11 ночі, коли всі гості розійшлися, а офіціанти прибрали зал, Т/І вийшла на двір щоб піти додому, але її зупинили. Це був її бос.
Жак: Т/І, ти додому?
Т/І: А, так.
Жак: Давай підкину, а то зараз такий час, що Бог зна хто ходить.
Т/І: Якщо тобі не тяжко, то давай.
Жак: Ходи.
Дівчина пішла за хлопцем в машину і вони поїхали в сторону дому Т/І. Приїхавши, чоловік допоміг вийти з машини. Дівчина подякувала і попрощавшись пішла в будинок. Так як було вже пізно, дівчина заходила тихо, але тільки вона попала на кухню, різко включилося світло.
Ран: Хто це був?
Т/І: Що?
Ріндо: Хто тебе підвіз додому?
Т/І: Це мій бос, він рішив підвести мене додому, бо зараз такий час, що не знати хто ходить.
Ран: Добре, чому ти так пізно?
Т/І: Святкуючі засиділися до 10, поки випроводили, поки прибрали, поки переодягнулася, поки доїхала стало пів 12.
Ріндо: Добре, чому нам не сказала?
Т/І: Бо я думала, що ви спите.
Ран: Поки ти на роботі, ми спати не можемо спати. 
Хлопці обняли дівчину, а та в свою чергу, їх по черзі поцілувала.
Ріндо: Т/І, ми бачили як ти співала на святі, дуже красиво.
Т/І: Дякую. Як у вас день пройшов?
Ран: Нічого такого, давай ідемо спатки?
Т/І: Я, не хочу спати. 
Позіхнувши сказала дівчина.
Ріндо: Ох, сонце.
Хлопець поцілував дівчину в щоку і вони пішли в кімнату старшого, де разом заснули. В 7 ранку, дівчина проснулася і пішла збиратися на роботу.
Ріндо: Т/І? Ти куди в таку рань?
Т/І: На роботу.
Ріндо: Що? Т/Іііііі, давай ти лишешся дома?
Т/І: Вибач Ріні, але треба іти.
Дівчина чмокнула хлопця в щоку і побігла одягатися. Коли вона вже ішла, перестріла містера Хайтані.
Хайтані: Т/І, ти куди так рано?
Т/І: На роботу.
Хайтані: Але ж ти вчора до ночі була на роботі.
Т/І: Вчора я допомагала, а сьогодні моя зміна.
Хайтані: Ти занадто добра. Замість того, щоб думати про себе і про своє щастя, ти думаєш про інших.
Т/І: Ну що поробиш, така я. До речі, вибачте за маму, вона...
Хайтані: Не вибачайся за неї, ти в цьому не винна.
Дівчина посміхнулася і продовжила говорити з чоловіком. У пів восьмої, дівчина пішла на роботу. Сьогодні вона рішила померзнутися і пішла пішки. Коли вона прийшла, їх зразу зібрали.
Жан: Народ, сьогодні особливий день, адже я іду з цієї посади.
Всі: Що? Нііііі.
Жан: Знаю, мені також сумно прощатися з вами, але треба, тому хочу вас познайомити з вашою новою начальницею. Анастасія Вейн.
До чоловіка, пафосно підійшла жінка 40 років.
Анастасія: Від тепер, я ваш бос і ви маєте мене слухати, а якщо хтось ослухається, каратиму. 5 покараннь і ви звільнені. Ну, чому чекаєте, до роботи, а вас містер Жан, попрошу на вихід.
Жан: Але ж...
Т/І: Дайте нам з ним нормально попрощатися.
Жінка зло подивилася на неї.
Анастасія: У вас хвилина.
Всі швидко підбігли до свого бившого боса з обіймами.
Т/І: Містер Жан, чому ви ідете?
Жан: Мені сказали, звільнити місце, або заберуть все, а вас повбивають.
Іра: Містер Жан, ми будемо за вами скучати.
Вони почали прощатися.