Полювання на Бан Чана.

2 частина:: Полювання тільки починається,Шин Рюджин.

- дідько.. - промовила я,коли тримала цей полароід.
- Він реально якийсь ман'як.
Я забрала останній доказ і збиралась їхати додому.

Через декілька хвилин я приїхала і декілька хвилин посиділа в машині.
- ДІДЬКО,ДІДЬКО,ДІДЬКО!! БУТИ ТАКОГО НЕ МОЖЕ.. - Я вперлась головою в руль автомобіля.
У мене було відчуття тривоги,тому що я розуміла що він був моїм сталкером.
Було страшно виходити з машини,але мій пістолет завжди був зі мною,тож я своїми руками які тремтіли взяла пістолет в одну руку а сумку в іншу.

З горем по полам я дійшла додому,закрила кожне вікно,перевірила кожен куток своєї квартири на жучки,камери,підслуховку.Знайшла тільки на сумці жучок,на стелі була маленька камера,а біля комп'ютеру була підслуховка.Вже це я розчавила і викинула.
Я знову зробила собі каву і сіла за комп'ютер.
- Бан Крістофер Чан...
- я не знаю що це нагадує,але нагадує.
Через декілька хвилин мені прийшло доволі дивне повідомлення.
-"вітаю вас,Шин Рюджин.
Ви стали людиною яка вступила в мою гру.Тепер я буду за вами слідкувати,де б ви не були.Може ми і зустрінемося якось,але це буде зовсім потім."
-Бан Чан..
-НІ ДІДЬКО,В ЩО Я ВПУТАЛАСЬ..
Я підняла коліна на своє крісло,обійняла їх своїми руками і почала плакати в коліна.
Я виглядала жалюгідною.Мені було не зрозуміло в що я впуталась і що буде далі.Я дістала лізво і облегчила свої страждання.
Я ніколи не жаліла себе. Я робила собі боляче різним способами. Могла вдарити себе,набити,вирвати волосся,зробити порізи,облитись кип'ятком і ще багато мазахістичних штучок.Моя популярність в Детективській сфері убивала мене.
Я виплакала все що треба було і далі сіла шукати різні інформаційні джерела про Бан Чана,підказки,докази.
На фотографії Чхве Лії я побачила на її кофті велике місто.Я гадала що це підказка.
Так і було.Через декілька хвилин мені написав Бан Чан::
-"правильно думає,крихітко,в місті буде наступна підказка."
Я не думаючи зібрла свої речі які я зазвичай беру в місто, пістолет з пулями і все.я була готова до зустрічі з ним, навіть якщо мені судиться зустрітись з ним.

Я сіла в машину і поїхала в місто.Я відчувала тривогу.По дорозі я купила собі каву щоб освіжити свої думки.
Приїхав до центру міста я десь припаркувала свій автомобіль і пішла гуляти по місту.Місто було наповнене людьми.
Бан Чана так і нема.Я була на сторожі,роздивлялась кожну частинку міста, тому що хлопець написав що в місті є третя підказка.Через декілька хвилин я побачила один магазин який був дуже загадковим.Я вирішила туди завітати...