вибити Сволоту.

розділ lll.

мої ноги були перев'язані. а я лежала і дихала так, наче в останній раз. в легенях свистіло повітря. в голові каталося перекотиполе. думок не було, було настільки пусто, що у вухах вило. і я не знала куди себе діти від страху. я розуміла що кожну хвилину, кожну секунду, мілісекунду, я піддаюся фізичному, й психологічному тиску. я розуміла, що роблю це задля кохання. тому що я одержима.
я завжди боюся визнавати це. коли думаю про нього(а це майже завжди), в сердці відчуття солодкого болю. мені хочеться його обійняти, хочеться тримати його руку, хочеться цілувати, хочеться мати його вночі біля себе...
біля мене валяються таблетки. напевно обезбол, що приніс Алекс.
тяжке чоловіче дихання звучало поруч.
а я не могла тримати все в собі, тому стогнала від болю, і промовляла
— боляче... дуже боляче... ай! — Алекс голосно вдихнув, і кинув в моє стегно банку з обезболом.
— ЗАХЛОПНИ!
я здригнулася, і як найсильніше намагалася не кричати, від морального і фізичного болю.
— адже ти мовчала цілий день. ні крику, ні стону.
я взяла в жменю шість таблеток обезболюючого, і зжувала всі шість.
він підняв з підлоги пусту бляшанку з вівсянки, і відірвав кришечку.
— я ж сказав по трохи в тиждень. я дав тобі ліки і прив'язав бо ти билася в припадку. ти ж не симулювала, а? досить їсти, подивись сюди. — він грубо взяв моє зап'ястя і повернув до себе. я завмерла перед його очима. він провів по моїх ключицях рукою.
груди в мене були першого розміру, через те що я мало важила. не такі як в тієї дівчини.
тому і між ними було видно кістки.
— одні кістки.. куда ділась жировий прошарок? — він підняв одну з грудей. над нею зібралася шкіра.
— непогано. незвично коли ріжу тебе, але...

він взяв кришечку від бляшанки, і провів гострою стороною повздовж шиї. я закричала,
— але як покарання за вдавання - саме воно.

біль був настільки нестерпним. що мій сечовий міхур не стримався, я і випустила з себе рідину.
Алекс підвів очі, і побачивши підімною калюжу, голосно зітхнув.
він відв'язав мене. взяв під руку, в повів у ванну.
там я вчепилася в нього, а він опустив мене на підлогу, садячи на неї.
— а-ай... — простогнала я, тримаючись за плече.
— Кораліно. — я мукнула підняла очі на Алекса, і як камінь з неба, на мене поллилась вода.
я ахнула, і прикрила рукою очі.
— опусти руки, неможливо вимити! — я відпустила.
— ось так. тут натиск води ж сильний? —
він намочив моє волосся. налив на нього шампунь, і сказав:
— намилюй сама. — я безсильно почала розтирати шампунь по чорному волоссю.
— а-а-а! тормоз! — він надавати на мою голову з величезною силою.
— швидко помилася, і спускайся в підвал! —
я схопила його лодоню своїми двома, і зупинила цим самим.
— Алексе! — він зупинився і подивилася на мене.
— я все зроблю... — я притулилася до його ноги.
— я все зроблю! в підвалі темно, сиро і душно! не залишай мене там одну, будь ласка! —
— звичайно. це ж підвал. Кораліно. — він відсмикнув ногу за яку я трималася.
— відпусти. — грубо прогарчав він.
— добренько всюди вимийся. — він пішов з ванної. а я залізла всередину ванної, і намилила усе тіло.
тоді він зайшов.
— досі тут сидиш? добре, закінчуй вже. —
Алекс взяв душ в руки і почав змивати з мене піну.
тоді самостійно витер мою голову, і зняв... труси. я одягла якусь футболку. вона була дужк короткою.
і він почав натягувати на мене юбку.
я взялася за його плечі, і вчепилася в них. він піднявся, підіймаючи мене за собою.
і до кінця натягнув довгу чорну юбку.
я гепнулася на підлогу, безсильно.
він став трохи подалі, розглядаючи мене.
— мда.. ти як повія з села. —
він посадив мене в коридорі, і почав прати мої труси.
сидячи на підлозі, я підняла юбку, и пробормотала:
— повія...