– НІ-НІ-НІ-НІ-НІ!- УРСР.
– Може ти нарешті повіриш нам?- Чернігів.
Україна підійшла до УРСР і обійняла.
– Що ти робиш?!- УРСР.
– Обіймаю, досить тобі вже бити з нами.- Україна.
Вона перестала обіймати УРСР.
– Гаразд... Ви перемогли мене... Що вам від мене треба!?- УРСР.
– Хочемо знати про тебе більше і хто предок.- Київ.
– Я УРСР. Вбивала комуністів і нацистів. Страждала від брехні, вбивств у союзі СРСР... Але він навіть не усвідомлював, що я його по трішки руйнувала! Це було таке неймовірне відчуття перед смертю, відчувати свободу... Все моє життя це страждання! Що можу сказати про предка. Я їм цікавилася, але не пам'ятаю його ім'я, знаю лише те, що це була організацією чи типу того, яка якщо я не помиляюся керувала військом козаків. Більше я не згадую...- УРСР.
– Дякую, тобі за все! Можеш повертатися назад, до небес. Ми тебе більше не по турбуємо.- Україна.
– Так.- УРСР.
І вона зникла, а на останок усміхнулася.
– Це було складне завдання і не безпечне!- Львів.
– Ви хоть запам'ятали, що вона сказала?- Київ.
– Щось схоже на ЗСУ, тільки це військо начебто було з козаків...- Україна.
– Хм...- Чернігів.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Історія України"
FanfictionПривіт всім! "Буде розповідатися про родину України." Моя особиста думка, щодо родини. Картинка не моя. Приємного читання 🇺🇦☺️! (1 грудня - 31 грудня 22 року)
