Легенди Тернопільських країв

Частина 4

Був чудовий літній день всі весело йшли до обіднього столу та зненацька повіяв страшний вітер

- "Ховай її ",закричав Любомир і швидко повалив на землю Каріну та сильно обійняв і закрив руками, так само зробив Андрій з Полею. Над ними летів змій і спалював дерева на своєму шляху.

_" Мара шукає їх через зміїв, у нас майже немає часу" сумно відповів Любомир

_" Що трапилося? Чому так поспішати? " Запитала Поліна

-" Каріно, мені терміново треба з тобою поговорити" в цей час він запалював вогонь . " Чугайстер розповів, щоб змії не чули ваш живий дух, ми повинні з'єднатися" таємниче прошепотів Любомир

-" Як з'єднатися?" не зрозуміла Каріна

-" Як чоловік і жінка"

-" Тобто секс?"

-" Що?"

" Ми повинні зайнятися коханням"

" Так, це важко зрозуміти"

" Так, насправді важко. Я не знаю, як тобі це сказати. Але я готовий стати тобі чоловіком. Бо відчуваю , щось неймовірне до тебе."

-" Але ми майже незнайомі"

-"Так в нас зовсім немає часу для заручень та просто прогулянок"

-"Коли це треба зробити?"

-"Завтра, вночі нам треба підготуватися"

-"Добре, розкажи про себе"
-" Я син коваля, моя мама померла коли мені було 3 роки. Нас виховувала тітка мене і двох моїх братів.

-" Скільки тобі років?"

-" Вже 21, я молю Купалу, щоб знайти наречену таку світлу, як Лада. Я майже став ковалем.

-" А тобі стільки років красуня ?"

-" Мені більше років, в мене вже був чоловік"

-" Батько казав, старша жінка то до добра та багатства в родині"

Каріна заплакала, її очі заполонили сльози. Невже в інших світах бувають такі світлі чоловіки, а не тільки брехуни, альфонси та неадеквати.

" Чому ти плачеш? Я не зроблю тобі боляче, буду ніжним і помолюся Купалі, щоб він направив мене. Я буду піклуватися про тебе завжди. Ти станеш моєю дружиною"