поза правилами

чуєш? ти мені потрібна!

Дівчина піднялась і не повертаючись до своїх друзів промовила речення.

-я втомилася, побачимось завтра.-холодно вимовила дівчина.

Вона пішла якомога швидше, забігши у свою розтрощину кімнату...

Сівши на підвіконня вона заплакала діставши фото мати.

-знаєш, цей біль, він став менше боліти, але зараз, він знову мучить мене.-казала вона.

Вона трималася до останнього, цей біль, він знову її турбує, знову не дає спокою.

-Бетті, чому ти плачеш?-увійшла до кімнати жінка.

-хто ви?-звернула увагу Елізабет.

-Це не важливо, важливо те чому ти плачеш.-вона посміхнулась.

-важко..важко пояснити те, що всередині.-казала дівчина встаючи.

-ви схожі на мою маму, хто ви?-елізабет.

-це поки що секрет, бо моя відповідь може бути нестерпною.-відійшла жінка.

-тоді чому ви прийшли?-Елізабет.

-де що тобі віддати.-жінка.

Жіночка пустила руку в кишеню своєї мантії.

-знайшла!-відгукнулась жінка.-ось, тримай, цей лист від твоєї мами.

-але звідки він у вас? Ви її подруга?-елізабет невпевнено забрала лист.

-ні, я її сестра, може я загляну пізніше знову до тебе Бетті, але мені час вже йти.-жінка обійняла її на останок.

Знову сівши на підвіконня дівчинка розгорнула лист. Там був гарний мамин почерк, але лист був розмазаний.

Літери які були написані на аркуші були не зрозумілими, прочитати те, що там було написано стало справжньою задачею.

Але гарно подумавши, Елізабет знала хто їй у цьому допоможе, тож, вона одразу побігла до Герміони.

Вона сиділи біля озера й на щось дивилась.

-Герміона, я тебе не відволікаю?-казала Елізабет підсівши до неї.

-ні, як ти?-Герміона.

-нормально, слухай, мені потрібна твоя допомога.-Елізабет.

Дівчина дістала лист з кишені й протягнула Герміоні.

-що мені потрібно з цим листом зробити?-зрозуміла суть.

-там всередині все розмазано, чи можна це якось виправити?-віддала лист дівчина.

-звісно.-герміона.

Вона взяла паличку й поклала лист на камінь, а ж потім сказала заклинання.

-тримай.-казала Герміона протягнувши лист назад.-цей лист від Драко?

-звісно ні, поясню все потім.-наостанок сказала Бетті.

Вона бігла коридорами, щоб знайти те місце, щоб прочитати листа.

-ти куди біжиш? Ще й з листом? Від кого це?-почав задавати блондин як тільки вийшов з кута.

-це важливо, вибач, поговоримо потім.-побігла далі Елізабет.

Вона сіла на лавку біля гуртожитку Гафелпафу.

Відкрила лист і почала читати уважно.

"Сіріусе,дякую за те, що ти єдиний допоміг мені, але мені треба тобі де що розказати, скоріше за все ти мене будеш ненавидіти, але це важливо, мене зґвалтували, моя дочка Елізабет народилася від зґвалтування, залишаю дочку лише на тебе, стань їй батьком. Мене хочуть вбити, якщо це станеться, прошу оберігати мою дочку Бетті."
                                 З проханням твоя Габріель.

Дівчина відірвалася від листа і підняла голову, перед собою вона бачила обличчя Мелфоя.

Елізабет зикрила рот рукою й різко встала намагаючись піти не заплакавши.

-що сталося?!-затримав він її.

Дівчина кинула лист й повернулась спиною витираючи свої сльози.

Мелфой не читавши той лист обійняв її намагаючись сховати від поганих думок.

Біла сорочка яка була на дівчині в мить стала холодною, сірою.