Те що забули

І частина

Адель
  Вийшовши з таксі, дівчина роздивлялась навколо. Неймовірна архітектура академії, з ліпниною наче повертали в часи будівництва. За рахунок світлих відтінків, вона виглядала величезною, хоч і здавалось би, куди ще більшою? Дорога була з насипаного гравію, по сторонам квітучі кущі та ліхтарі, що в темний час доби освітлювали дорогу. Величні та металеві ворота були відкриті, чекаючи учнів.
  По всій території академії ходили учні, хтось був новеньким та лише знайомилися, хтось вже тут не перший рік і ходить зі своєю компанією.
   Очі Адель розбігалися, вона не знала кули їй йти, куди подітися. Аж раптом, до неї підійшла директор академії з якоюсь милою жіночкою.
–Вітаю Адель у нашій дивовижній академії «Timeless»! Сподіваюсь тобі тут сподобається. Мене звати пані Беатрис, я деректор цього чарівного місця - їй мило посміхнулась висока жінка, з темним наче ніч волосям, що було зібране у високий хвіст, скули виглядали дуже гостро. Риси обличчя, так само як і очі не вселяли довіри. Її темний костюм лише підкреслював худе тіло.
–Це пані Грейс, вона твоя викладачка з Мистецтва та куратор, тож вона покаже твою кімнату-та показала на світлу жінку збоку, що не приховуючи щирої посмішки дивилася на юну дівчину. В неї було кудряве біле волосся зібране в гульку на швидку руку та одяг заляпаний фарбою. Дівчина лиш подивившись на них і махнула головою в знак привітання
–Доброго дня, я Адель Норс. Рада знайомству-взявши в руки свої речі та вдруге озирнулась навколо.
Ліс, що оточував академію був дивовижним, здавалося вона потрапила в якусь неймовірну казку
—Що ж, Адель, ходімо я покажу твою кімнату, розкажу трохи про академію-Грейс обережно взяла дівчину за руку, вітаючись з нею.

  Коли ходивши по території академії, Адель дізналася багато чого нового. Починаючи від того як називають власників певних сил, закінчуючи тим що виявляється у половини учнів був свій кампус, залежно від куратора. Коли Грейс привела дівчину до потрібних дверей, вона сказала:
–Твої речі там. Сподіваюсь ти знайдеш спільну мову із своєю сусідкою, вона надзвичайно мила та доброзичлива дівчинка. Гадаю розклад вона тобі дасть. А мені час бігти, тож до зустрічі-мило посміхнувшись вона пішла.
   Як тільки Адель відчинила двері, перед нею була простора, округла світла кімната, з великими вікнами. З по різні боки якої стояло два ліжка, робочі столи, шафи для речей та книг. В кімнаті було купа вільного місця, за рахунок чого вона і виглядала ще більшою ніж була. Проте так здавалось лише з одної сторони. З іншого ж боку було купу різних додаткових меблів, котрі займали чимало місця, все було в світлих тонах.
   Сусідки Адель ще не було, тому та спокійно увійшла та пішла до не зайнятої половини кімнати аби розкласти свої речі. Та неочікувано двері до різко відчинились
–Дороті! Я таке взнав! Саме те, що тебе цікавить про Яна!-в кімнату вбіг, хоча навіть краще сказати влетів, хлопчина з пишним русим волосям. Було зрозуміло, він шукав сусідку Адель. Проте парубок не очікував, що зустріне когось іншого
–Я звісно не Дороті, не знаю хто такий Ян, проте цікаво, що ж такого ти про нього взнав- не розгубившись та посміхнулась йому.
   Хлопчина очікував усього на світі, криків про те який він телепень та про те, що він не виховане хлопчисько. Але такого він навіть уявити не міг. Проте, щось в цій дівчині його насторожило та збило з пантелику
–Хто ти? Що ти робиш в кімнаті Дороті? Я тебе тут раніше не бачив-той прискіпливо глянув на неї, зближуватися з нею він наміру точно не мав, адже вона здалась йому галасливим та нахабним дівчиськом. Спершись об двері, хлопець дивився за кожним її рухом.
   Саме в цей момент дівчина зрозуміла, тут не всі такі дружні як їй сказала пані Грейс..

Переходьте в мій тг канал, частини там виходять швидше) Ще там багато музики та всього іншого)

https://t.me/wetryforyou