– Хто б міг так вчинити?!- вигукнув хтось з учнів. Адель з новою подругою не могли повірити своїм очам, таке вони точно бачили вперше...
Після того випадку в холі гуртожитку, учнів стало значно менше. Боячись за свою дитину, батьки забрали підлітків додому. Та Адель, як і її нова подруга відмовилися їхати. Їх обох цікавило одне - Що то за жінка на портреті та чому вони з Адель так схожі? Що ж їх пов'язує?
Позаяк певні учні залишилися, вчителям не залишалося нічого, окрім, як продовжувати працювати. Так, таких підлітків було не багато, але вони були.
Проснувшись раніше, Адель ще деякий час намагалась ще раз зануритися в сон, проте, все ж здалась та сіла спустивши босі ноги на землю. Її не лишало дивне передчуття, наче щось, та й мало статися. Глянувши на Дороті, що мирно спала, розтягнувшись на все ліжко, та спокійно вдихнула і вийшла на балкон.
З балкона їхньої кімнати відкривався неймовірний краєвид. Гори, які ще вкривав ранковий туман, сад академії, що був величезним, виглядали ніби намальовані. Сонце лиш недавно виглянуло із-за гір, та освітило, до того, темний простір. Стоячи тут, на балконі, Адель розуміла, природа - зачаровує! Вирішив, що сьогодні вона хоче дізнатися більше, дівчина рішуче зайшла назад до кімнати та почала збиратися.
Оскільки до занять було ще достатньо часу, світловолоса вирішила зайти у бібліотеку. Спускаючись по сходах, та глянула на портрет, вона не могла відвести погляду. Склалось враження, що Адель дивилась в дзеркало. Та дівчина наче світловолоса, проте в іншому вбрані.
Відігнав думки, Вітфілд пішла в бібліотеку. В пошуках книги, та натрапила на привабливого, чорнявого хлопчину. Форма академії на ньому, була наче для вигляду. Смуга шкіра та чорні очі виглядали контрастно та привабливо. Занурившись в книгу, хлопчина не помітив, що його розглядають.
Дівчина обережно підійшла до парубка. На що той підняв свої очі, та наче подивився в душу.
– Чого тобі?- неочікувано спитав той, доки дівчина продовжила розглядати його. Від його голосу по тілу Адель пробігли сирітки.
– Я..Я цей...Я Адель! Рада знайомству - та незручно посміхнулась. Її щоки почервоніли
– Хах..Я Ніколас-то й досить таки мило посміхнувся. Обережно взявши руку дівчини, той поцілував її – Я хотів би ще ближче познайомитися, проте, мушу бігти
Залишивши дівчина одну, хлопець пішов. Та пару хвилин ще стояла, наче вкопана, але час підтискати й Адель мусила шукати хоч щось, що допоможе їй дізнатися про ту жінку з портрета.
– Як же її звуть..Зовсім з голови вилетіло - під ніс шепотіла собі блакитноока. Дівочі пальчики пробігли по книгах, аж раптом зупинилися на «Ненсі Абрамс. Біографія та життя в секреті» – Ось воно!
Взявши книгу та пішла за стіл. Як тільки Адель відкрила перші сторінки, її здивуванню не було здивувань. Усі чорнила на сторінках потекли, розібрати щось було не можливо. Глянувши по сторонах, вона не помітила нікого, навіть серед стелажів. Поставивши книгу на місце, Адель пішла назад до кімнати.
– Що, в біса, відбувається?- по дорозі висварилась світловолоса. Вона так і не помітила пари очей, що спостерігають за нею
– Не так то все й легко, як ти думала - тихо прошепотів чоловічий голос, та Адель цього не почула.
Переходьте в мій тг канал, частини там виходять швидше) Ще там багато музики та всього іншого)
https://t.me/wetryforyou
ВИ ЧИТАЄТЕ
Те що забули
AventuraЧерез проблеми з пропусканням занять, батьки відправляють Адель до академії "Timeless" С самого початку її перебування там все здавалося дуже дивним та незрозумілим. Але окрім небезпеки на неї з друзями чекають і інші пригоди
