Нічна темрява [ В процесі ]

глава ІІ

Коли наш Хьонджін хотів вирушати , його зупинила мама. - синку , ось тримай це тобі , я зібрала маленьку торбинку з харчами , поки ти спав. Жіночка привітно усміхнулася та тремтячими руками віддала торбинку. - бережи себе мій любий , ти все що в мене лишилось . Юнак аж заціпенів , прийнявши цей пакунок він легенько обійняв свою ма-ма. - й ти себе бережи матусю, я обіцяю тобі що зароблю кошти й знайду тобі найкращого лікаря. Промовив тремтячим голосом Хван. Та відстранившись він пішов з дому . Мати стояла й дивилася як той йде , коли вже силует хлопця зник , вона зачинила за ним двері та лежве дійшовши до ліжка всілася й гірко заплакала.
- ох мій сину, нелегка доля на тебе чекає. Хван Хьонджін вийшовши з дому теж пустив сльозу. Опанувавши себе той шепотом промовив : - не час рюмсати , не час , ми з усім справимось з усім . Й пішов далі. Довго він йшов довго , аж до поки не стемніло. Став наш молодик думати й гадати куди податись та де ж переночувати. Потер задумчиво долонею по голові , аж раптом перед ним з'явився старик .
-ох красеню , чому ж це ти тут стоїш ? Вже ж ніч , чоловік понизив голос й промовив вже шепотом , ти ж знаєш що вночі ходити по вулицям , собі ж проблеми шукати ?
- Ой звідки ж ви вз'ялися тут , чи я був сліпкуватим чи вас тут й не було . Здивовано промовив наш хлопець. - та діду нікуди мені йти , ось й думаю стою куди податися й що робити . А поо себе він подумав , що дід виглядає підозріло , й каже про якісь нісенітниці .
- ходімо худко до мене , поки біди не сталося. Там вже все мені й розкажеш. Хьонджін спочатку вагався чи йти чи ні , але старик був наполеглевий та весь час озирався по бокам , не отримавши відповіді він схватив того за лікоть , й на диво швидкою ходою попрямував кудись . - не бійся , я не кусаюсь , зла тобі теж не зроблю, навпаки як краще хочу  Тобі ж нікуди йти й гроші в тебе наврядчи є , я тебе приючю на одну ніч . Промовив хриплим голосом дідусь. - до речі мене Чаном звуть , а тебе як звати юний красень ?
- ох діду , звати мене Хьонджін. Та й рацію ви маєте , грошей я не маю , лишень 2 гривні , та й тих не вистачить навіть на тарілку супу . На диво розговорився наш хлопець . Але від дивної поведінки діда , тому стало не по собі.
Пройшовши ще декілька вулиць , вони дійшли до непоганої , на вигляд не такої вже й бідної хатини , відчинивши двері старик впустив хлопця , озирнувшись по бокам той  худко зачинився.
- встигли. Тобі пощастило Хьонджін що я тебе побачив , так би й пропав зовсім . Знімай свій верхній одяг та проходь в кімнату що праворуч  від тебе . Розбувшись та знявши свою кофтину хлопець пройшов в ту кімнату на яку вказав йому дід та почав розглядати її . Це була кухня й вітальня одночасно , з лівого боку стояла піч де готують їжу та лежанка на якій можна спати , по середині  стояв дерев'яний столик та три стула навколо нього , а з правого боку стояло дерев'яне ліжко застелене шкірою ведмідя та подушки , з боку стояла книжкова поличка й крісло-гойдалка . Хьонджін розглядав все з таким захопленням , що й не помітив як біля нього з'явився господарь цієї хатинки.
- ну що , як тобі моя простенька  кімнатка ? Подобається ? Ти голодний , можливо хочеш поїсти ? Не соромся проходь сідай куди хочеш . Промовив старий Чан  легенько підштовхуючи хлопця в глиб кімнати.
- дякую вам за таку гостиннісь, так дуже подобається ваша кімната виглядає просто чудово. Я б не відмовився від шматка хліба . Промовив Хван та сів на край ліжка.
- я бачу ти вихований хлопчик , шкода тебе й відпускати. Промовив пан Чан сміючись . - зараз я щось приготую нам , ти краще розповідай як ти тут опинився й чому так пізно бродив по вулиці ? Протарататорив дід , накладаючи дрова в піч , й уважно слухаючи хлопця .
- я просто йшов до міста що не так далеко звідси , хоч я й вийшов рано в ранці , але так і не встиг до вечора дійти до міста.  Тому зупинився в цьому селі й думав куди мені податися , аж раптом з'явилися ви , а далі ви вже знаєте. Ви краще розкажіть про яку небезпеку ви весь час говорили ? Що тут відбувається ?
- нічого собі то ви Хьонджіне йдете до міста , що ж ви там хочете знайти ?  невже дружину собі з міста шукаєте ?Поцікавився , жартуючи Чан та уникаючи відповіді  на поставлене  питання .
-  О ні , ні ніяких дружин покищо мені не потрібно , заробіток йду собі там шукати.  Перелякавшись швидко промовив Хван. А Чан лише посміявся .
- можеш звертатися до мене на ти або просто Чан , навіщо такі формальності , не такий я вже й старий як тобі здається.
- добре Чане ,ти так і не відповів на моє питання. І чим я можу тобі допомогти ? Поцікавився хлопець
- та майже нічим,  ставляй тарілки на стіл та хліб ріж , тут я й сам впораюсь . Проговорив Чан показуючи де й що лежить . Той все зрозумів та швиденько зробив те що його попросили .  Приготувавши все, вони  сіли вечеряти.
Першим заговорив дід :
- кхм кхм , цей як тобі сказати , ти справді не знаєш що тут відбувається ? Чи все ж таки ти придурюєшся ? Промовив Чан піднявши очі до лоба й пильно дивлячись в очі Хьонджіна.
- м? Ааа ти все ж таки відповіси на моє питання ? Так я щиро не розумію що тут коїться , й чому ти так швидко потіг мене за собою не даючи навіть подумати .
- ну тоді слухай. Ти віриш в містичне ?
- звичайно що ні , це просто дурниці , але я так розумію що ти не спроста це кажеш Чане.
- саме так , і в нашому світі з недавніх пір почали з'являтися вампіри. Й ні це не вигадки , я сам їх бачив , кровожерливі з великими іклами й червоними очима вбили мого сина , минулого року. Тому будь обережніше . Ти ж знаєш байки про вампірів !?
Хьонджіну стало дуже моторошно, й одночасно шкода Чана , що в нього склалась така доля.
-ох Чане , я й не думав що такі істоти існують , я завжди вважав що це дурні вигадки хворих , але ти не виглядаєш хворим . То що ж робити аби захиститися від них ? Промовив пошепки Хван
- окрім того щоб не гуляти в нічну пору тобі потрібно ще й завжди носити при собі перстень з срібла.
- але де ж мені його взяти коли я немаю нічого . Здивувався юнак.
- не переживай я його тобі подарую. Відкривши потаємну шухлядку в столі , яку ніхто й не помітив , Чан дістав срібний перстень з червоним камінцем , виглядав той камінець наче рубін . - вдягай його  й їж швидше.
- дякую тобі велике дідусь , ви мій рятівник , наче справжній янгол охоронець . Промовив молодий Хван та швидко його вдягнув .
Поївши Чан закрив фіранки  та показав на лежанку.
- сьогодні ти спатемеш тут , там тепло й для тебе місця вистачить , а я вляжусь в ліжко . Посміявшись промовив дід Чан.
- добре дякую тобі велике Чане , я не знаю як потім тобі віддячити . Промовив Хван Хьонджін влягаючись на лежанку .
- ще буде нагода хлопець , буде . Промовив Чан та  теж влігся в ліжко . Наступного ранку , Чан розбудив Хьонджіна та пригостив його смачною випічкою того часу , а тобто плетінкою з маком . Та дав трохи гривень   своєму новому другу , й побажав тому успіху .
- Приходь до мене ще Хьондін , я радо тебе зустріну , де я живу ти вже знаєш . Промовив на послідок Чан, посміхаючись та стоючи біля дверей.
- Добре дідусь Чан, я обов'язково до тебе зайду в гості коли  буду мати змогу . Промовив Хьонджін й пожав руку дідусю та пішов далі . - успіху тобі.
Так вони й попрощались, довга дорога чекала нашого юнака , йшов він через поля й ліси , малі села й великі , як ось вже  зморений , ледве човпущий  Хван  побачив браму міста з надписом Ласкаво просимо в місто Готиктаун . Він видихнув з полегшенням , та сміливо зайшов до міста .