Нічна темрява [ В процесі ]

глава V

Ранок почався з того що хтось почав стукати в двері. Хто б це міг бути як не Джісон, який вже хвилин десять тарабанить по тим нещасним дверям, чекаючи на те коли ж його вже впустять чи хоча б пошлють куди подалі. Через ще пару хвилин, двері всеж таки відчинились, за ними стояв заспаний Хьонджін, з ростріпаним волоссям, синцями під очима .
- чуєш ти, малий гівнюк,я мав тут стояти так довго й стукотіти, щоб ти потім ось тут в'ялий як городина* стояв? Дай пройти.
-мм? В мене вже є перше дорученя від  пана? Чи щось трапилось ? Подивившись у вікно сказав Хьонджін, та потер тильною стороною долоней свої очі.
- так трапилось, пан вирішив найняти найкращого в нашій місцині художника,який допоможе тобі навчитися розвивати свій талант. Тож вдягайся,йдемо снідати, а далі вже розберемося, що ти ще встигнеш зробити до його прибуття, а що ні.
Тож він так і зробив.Поївши, він ще встиг провести нового друга трохи далі маєтку, той як завжди йшов торгувати на ринок. Ще він встиг прогулятися та вивчити нову місцевість, а точніше щадній дворик маєтку,ду були красиві статуї та фонтан який стояв посеред дворику й прикрашав своєю красою цю райську місцину. До сьогодні, хлопцю навіть не снилось що він  взагалі зможе таке побачити хоч з далеку, не те щоб  зблизька. Він й не помітив як до нього підійшов пан, й став поруч з ним.
- гарно так ?
Злякавшись,той аж підскочив.
-ой.Так пане, дуже гарно.
- Чого ти так лякаєшся, буцімто привида побачив. Пішли зі мною, пройдемося трохи. Поклавши руку тому на плече, промовив Синмін. Почавши йти.
Вони йшли повільно,роздивляючись все навколо: гарні зелені дерева  різних видів, кожну статую яка виглядала ніби жива істота, кожен кущик який був вистрежений в формі звіра. Поки не дійшли до лавиці*
- Сідай сюди. Промовив пан Кім, й сам сів. - Відчуваєш як все навкруги змінюється ? Як повітря стає більш в'язким та смердить смерт'ю ? Бачеш, що все наче й на своїх місцях і не змінюється але ж відчуваєш що це не так? Як думаєш чи настане епоха хаосу та темряви ?
Присівши поруч Хьонджін задумався над тим щоб відповісти.
- Так щось таке я вже помітив давно,так як в селах вже панує тотальний хаос,людей заповнює страх, панує темрява що бажає винищити все живе. Й так само вона наближається й сюди, чи можливо навпаки саме звідси вона й протікає в сусідні села. Як би там не було, пане, а епохи хаосу та темряви зовсім не хочеться. Хто б не планував злих намірів що до всього живого, ми мусимо його знайти й знищити. Та чи можливо це, саме зараз.
- Навіть не знаю юначе, думаю ти не зможеш сам впоратись з усім ти ж така людина як і я, а люди слабкі істоти, якщо живуть поодинці немаючи підтримки чи хоча б схвалення тих чи інших дій. Тож якщо плануєш перемогти зло в тебе мають бути вірні союзники. Промовив пан, після чого наступила тиша. Через деякий час мовчаня їм повідомили, що художник вже прибув, і  пан Синмін провів Хьонджіна до кімнати та познайомив його з новим вчителем та знаменитим художником цієї місцини Со Чанбіном.
                              ******
Минали дні, тижні, місяці наполегливої праці, відточування свої вмінь. Хьонджін був настільки талановитим й мав великий хист до навчання,що вже за тои місяці навчився малювати найкращі портети вельможі  та красиві пейзажі , він  вже мав прихильність у людей, про нього можна було почути всюди де є вельможа, навіть завдяки слугам вельможі про нього знали й простолюдини та щиро захоплювались ним. Тож й не дивно, що про нього дізнався й сам мер,граф Лі Фелікс. Дізнавшись про те що сам мер хоче мати портрет намальований Хьонджіном, що юнак, що Джісон та пан Кім, були в приємному здивуванні. Тож Хьонджін дуже хвилювався та дуже чекав на цю зустріч, думаючи про те як не підвести пана Кіма та Со Чанбіна, та зробити гарний портрет, і ось момент настав сам прекрасний, блідолиций з гарним виразним ластовинням  та прекрасними карими очима , граф , стояв перед ним й посміхався. А як він вдягнений ви тільки подивіться: біла блуза з рюшами та широкими рукавами, брюки Палаццо та взуття чорного кольору. Хьонджін так дельно роздивоявся вигляд графа, що не помітив як той вже це помітив та дивився так само вивчаюче на нього.
- вітаю вас графе.Проходьте не соромтесь, вам обов'язково принесуть ваш улюблений чай в  художню кімнату. Розбавив цю непристойну тишу пан Кім, ліктем підбиваючи юнака, тим самим говорячи,припини витріщатися та зійди на земню.
Отямившись Хьонджін поклонився й почав ідти разом за паном, дивлячись кудись вдалечінь. Дійшовши художньої кімнати граф всівся на розкішний оксамитовий диван королівського синього кольору,оздоблений золотом, та почав розглядати кімнату.
Всівшись за своє робоче місце Хван приготував все необхідне, попрохавши графа сісти рівно, щоб зробити намітки олівцем. Так вони в абсолютній тиші провели дві години, поки один малював, а інший не сидів як стовп, позуючи для портрету.
- вибач, але чи не могли б ми зробити паузу, в мене вже ноги затекли так сидіти. Все ж таки порушив тишу, граф.
- так звичайно, ви можете трохи відпочити. Промовив Хьонджін кинувши короткий погляд в бік де сидів мер.
Вставши та пошевеливши своїми кінцівками граф взявши свій холодний чай разом з блюдцем й став по заду Хьонджіна,дивлячись що вже є на тому полотні.
-гарно, гарно. Не посперечаєшся, правду кажуть плітки, малюєш ти чудово. За скільки приблизно буде зроблений портрет?
-думаю за дня два-три точно буде готовий.  Промовив Хьонджін дивлячись на полотно й думаючи про те що його кидає то в жар то в холод від переживань.
-добре, сподіваюсь цього часу тобі  вистачить. Промовив Лі трохи задумуючись над чимось своїм, а потім додав. Чи зможу я мати честь побачити вас на своєму балу з виставкою своїх робіт? Він буде приблизно через тиждень.
- оу, що ви графе Лі, я не заслуговую на таку честь та й не знаю чи дозволить мій пан.
-хм, думаю він дозволить,якщо я його попрошу. Посміхнувшись промовив той.
Хьонджін теж невільно посміхнувся.