Твоя кров тече в моїх жилах ❣️🩸( ЗАКІНЧЕНИЙ )

Вечеря

- Він мій друг, і попросив допомоги 
- Ні. Це не дружня допомога. Ти його постійно захищаєш від усіх 
- І що з того ?
- Ти ж знаєш що вампіри закохуються лише раз ?
- Знаю, до чого це взагалі 
- Ти вже і так зрозуміла. Ти ж будеш страждати, люди не такі як ми. Вони можуть закохуватися хоч тисячі разів, а ми лише раз 
- Я знаю ...- я опустила голову - тільки не кажи нікому 
- Мій рот на замку. Будь обережна з ним 
- Добре 
- І будь ласкава поверни втрачені листи з книги 
- Добре - ми вийшли з бібліотеки й пішли до зали де чекав П'ятий 
- Чому ви так довго ?
- Сімейні справи смертний хлопчику. Я сподіваюся ти мене зрозуміла 
- Так...

Ми поїхали додому 

- Ти думаєш вони поїхали ? 
- Тато знає як я до них ставлюся і я впевнена що він не залишить їх. Він сам не дуже любить свого брата, тому ймовірність що вони залишаться майже нульова - беземоційно відповіла я дивлячись у вікно 
- Що він тобі такого сказав ? 
- Це таємниця ...
- Саб
- Я не хочу про це говорити - тут машина різко зупиняється - що вже сталося ? 
- Пані, нам перегородили дорогу - я вийшла з машини 
- Чому ти загородив дорогу ? 
- Крихітко це пограбування, але я напевно ще й тебе заберу 
- Ти хоча б знаєш чию ти зупинив машину 
- Я великий Девід Вандельвульф, мені все одно 
- Ну що, ж тоді я також відрекомендуюсь. Сабріна Дракула тобі щось говорить 
- О так ти полукровка. Як раз підійдеш в мою колекцію ляльок для розваг 
- Я зараз сама розважусь - я почала хрустіти пальцями 
- О так одразу. А ти нетерпляча - він облизнув губи 
- Можна і так сказати - я підійшла на початок машини - хочеш мене отримати, підійди - він підійшов до мене. Я встромила руку йому в грудну клітку і стиснула серце - ну що, як тобі розвага ?
- Щ.що ? Як? 
- Я з легкістю вирву твоє серце і розчавлю його в тебе на очах до того як ти помреш 
- Від..
- Ні. Ти ж сам хотів розважитись - я дістала руку, в ній ще билося серце. Стиснувши руку воно тріснуло як повітряна кулька і кров бризнула у всі сторони - Будеш знати чию машину можна зупиняти, а чию ні - легким замахом руки я відкинула тіло в сторону і сіла назад в машину - Себастьян, поїхали 
- Дай руку - почулося зі сторони хлопця 
- Що ?
- Дай руку - я не розуміючи подивилася на хлопця, але руку все ж таки дала. Він дістав серветку і почав витирати кров з руки - так набагато краще 
- Дякую 

Приїхавши додому гостей вже не було 

- Де ви були ? - запитала мама з'явившись з зеленого димку
- Їздили до дідуся. Я так розумію вони поїхали 
- Так. Тато їм дав ключі від будинку і вони пішли туди, хоча не хотіли 
- Вони хотіли як завжди познущатися з мене 
- Але вони прийдуть на вечерю 
- Добре. Я встигну сходити до ванної ?
- Ні кузино - почувся противний голос Деймона 
- Як я не рада вас бачити - з посмішкою відповіла я 
- Доброта тобі так і не передалася від матері
- Яка вже є дядечко 
- Краще б мовчала як твоя мати. Ви в цьому домі ні...
- Це ви тут ніхто.  А ще раз скажеш щось за маму я себе стримувати не буду і покажу на що здатна 
- Брате я щось не зрозумів. Я проявляю повагу до твоєї сім'ї, чому ти не робиш теж з моєю 
- Подивись яку доньку ти виховав. Краще б мовчала 
- Значить так. Я не потерплю, щоб на мою дочку щось казали і якщо ти не хочеш в тебе в роті з'явилися павуки краще помовчи 
- Саб що відбувається ?- прошепотів мені П'ятий 
- Так завжди проходять наші вечори 
- Давайте краще сідати до столу - всі сіли за стіл. Через 5 хвилин тиші Деймон перервав все 

- Ну так що Сабріно, розповісти нащо ти його притягнула 
- Я тобі вже сказала, це не твоя справа 
- Невже ти з ним спиш ? Хоча від тебе я таке й очікував - я вткнула ножа в стіл 
- Якщо ти зараз не замовчиш, то я відріжу тобі язика цим ножем 
- Не боїшся кари дідуся ?
- Ти думаєш що він на твоїй стороні ? 
- Я єдиний нормальний його внук - я з'явилася біля нього і відставивши стільця повернула його до себе обличчям
- Я щось не зрозуміло сказала ? 
- Краще б ти її вбив коли вона народилася, брате. Нащо тобі це відріддя ? 
- Подивіться краще на свого сина. Мізків взагалі немає 
- Ти проста полукровка, що ти можеш мені зробити ?- єхидно посміхнувся Деймон вважаючи що я нічого не зроблю. Я помітила що він тримає руку на столі, схопивши ножа я проштрикнула його руку тим самим прибивши її до стола 
- Я більше не та ляклива маленька дівчинка яка боїться тобі хоча б щось сказати. Якщо я захочу ти не встанеш більше 
- Я можу регенеруватися. Забула ?
- Ні, я можу зробити так, щоб регенерація йшла як можна болісніше і повільніше. Як ні як я на половину відьма - в моїх очах горів вогонь азарту, й ненависті 
- Спробуй. Все одно в тебе кишка тонка 
- Подивимось - почавши читати закляття я почала різати руку хлопцеві. Від цього він почав кричати, рана кровоточила і не затягувалася - ну що кузене  ? 
- Я впевнений що поки ти була у світі людей ти давала кожному першому хлопцю - він повернувся до П'ятого - скажи чесно, як ця хвойда тебе сюди затягнула ? - я схопила хлопця за горло. Діставши ніж з руки я притисла його до стіни 
- Тобі жити набридло придурку ? 
- Пусти його - почав кричати дядько 
- А ви змусьте - я подивилася вбивчим поглядом на нього - може мені дістати твоє серце ? 
- Сабріно, пусти його - крикнув тато вставши зі столу і підійшовши до мене 
- Правильно брате. Чому вона взагалі тут рота відкриває 
- Значить так брате. Я не збираюся більше терпіти знущання з моєї сім'ї, і більше не хочу бачити вас в моєму будинку. Якщо вам буде потрібно їдьте до тата 
- Ти ж знаєш що він не любить нас 
- Мені все одно. Провалюйте поки на вас не впала моя кара 

Я відпустила хлопця і пішла у свою кімнату. Зайшовши в кімнату я стрибнула на ліжко