Давай ввірвемося в їх життя?

Частина 2

Проклинаючи весь світ , дівчина йшла по тихим коридорам університету , сповідаючись чим швидше дістатися до кабінету медсестри. Випивши по дорозі води з автомату їй наче трохи полегшало. А ось коли вона ввірвалися до кабінету то явно сто раз пошкодувала,що не має звички стукати перш ніж ввійти.
Посеред кабінету на столі стояла пляшка вина. На подив дівчини дійсно дорогого вина , та фрукти . Н-да не,щодавно влаштувалась молоденька медсестра , а до неї вже клинці підбивають.
-Ну чого , ти тут стовбичиш?-почувся тоненький голос медсестри позаду.
Трохи впорядкувавши думки , я повернулася до білявої жінки в лікарському халаті, та трохи потріпаним макіяжем. Схоже я дійсно трохи невчасно зайшла.
-Я.. Ее.. Мені потрібні протиалергійні ліки . У мене алергія на цитруси , а мене... Мм. Щойно так добряче ними покрили .
Медсестра трохи здивовано на мене покосилася. Але відчинивши шафу дала мені ліки. Прийнявши їх та запивши водою . Я рушила до дверей. Схоже шафа була пильною , тому що з віддаленого кутка почулося чхання. І це явно була не медсестра . Повернувши голову помітила її розпашілі щок.и
-У вас помада , на щоці розмазана
-І будьте здорові пане )-сказала я чкурнувши за двері.
Оце так так. Нічого собі ,Коли я покинула кабінет медсестри , все навколо здаломя геть не нормальним. Що тут відбувається? Студенти бігають коридорами , видивляються щось на дошці оголошень , та на дверях кабінетів.
-Що тут відбувається ? Запитую Мілу з дизайну яку встигаю перехопити за рукав.
Вона ошелешено на мене дивиться
-Аа? Ти хіба не знаєш? -запитала вона
-Незнаю чого?-запитала і скептично підняла брову вверх
-Божеее,Еммо! Та тут якийсь триндець відбувається! Коротче нам вирішили організувати поїздку в інше місто . З ціллю послухати відомих дизайнерів що зберуться.-відповіла вона
-Аа , ну і що?-запитала я
Вона оглянула мене з ніг до голови , та похитала головою
-А це тебе хіба не дивує? Доречі !-вскрикнула вона радісно
-Ми зможемо потрапити на показ Аліни Білої!!!-Уявляєш! До неї самої на показ! Вона модельєр , і у неї вийшла нова колекція . А колись вона була моделлю! Уявляєш! А якщо я зможу з нею познайомитися !! То це ж взагалі! А якщо вона візьме мене в моделі ! -дівчина радісно захлопала в долоні і попрощавшись з підскоком побігла по коридору.
Ні,ні ,і ще раз ні. Тільки не вона. Прошу тільки не вона . З цими думками , я ідеально вписуючись в цю сіру масу , що біжить стрім голов ,сама побігла , але не до списків охочих поїхати. Ні мені потрібно до Оливії. Терміново !!!
Пропихаючись крізь студентів до сходів , я досі тримаю у руках наполовину наповнену пляшку. І це була найгіршим що, я тільки могла зробити . Піднявшись на сходинок десять , я майже одразу зашпорталась. І з моїх рук вилетіла пляшка води . Просто на мої ноги. На мої чудові ніжки впала,літрова пляшка води. Завивши від болю ,я обхопила ногу рукою та підстрибнула декільуа разів ,втрачаючи рівновагу . Вперлася в когось спиною , і трохи полегшено зітхнула , та моє полегшення тривало не довго , коли попередній хточь відпуступив , я з вереском подалася вниз , і навіть дуже м'ягко впала. Дивина тай годі! Я ж здається спотикалась на сходах , мала б припасти на дерев'яну підлогу,а тут ні дуб ні береза , більш на диван схоже. І лежати зручно. От тільки запах.. Так запах дивний не то , що я знаю як пахне підлога. Проте де знайдеться така яка пахне м'ятою.? Мої роздуми перервали . Коли різко підняли . Ось тут в мене дійсно все почорніло перед очима. Ох пригадається це мені , ой пригадається.. Трохи вийшовши з ціпеніння я роззирнулася довкола.
Так впала я дійчно не на підлогу , а прямо на якогось брбнета із зеленими очима, що буквально стріляють в мене блискавками. Так гаразд вибачусь і втечу. Зараз у мене проблема серйозніше хлопців.Підвівшись за допомогою свого напевно товариша , брюнет скоротив між нами відстань і сказав.
-З тебе коробка пончиків...
-Я? З мене?-запитала вигинаючи брову
-Не я на тебе налетів...-сказав він
Подивившись на хлопця ,одразу згайшла рятувально соломинку за яку варто потягти! Він дуже сильно скидається на спортсмена. Високий зріст , і я яка на каблуках дістану йому хіба до носа, дуже тіло , та напружені м'язи. Стоп? А чого він напружений? А точно! Я ж залишила його без пончиків,які зараз лежали на підлозі явно зморені життям. Озирнувшись ще раз наткнулася на двох юнаків. Один блондин , який мені дуже сильно когось нагадує... Кого? Сірі очиська , спортивна фігура ,спортивний костюм... Ні ну я точно десь його бачила.. От тільки де? Повернувши голову ,ще трохи та навіть протерши очі для ясного розуму таки засмутилась.. Ні от що за день? Прямо біля блондина стоїть колишнії Оливії. Низький,широкоплечий рудий хлопець з веснушками. Ну все тримайте мене. Настрій в мене жахливий , а він ідеальний варіант для поирошання. Та нажаль невстигаю я навіть крок ступити , як одразу накидаюсь на чиїсь груди. Підвівши голову вверх, подумки б'ю себе по лобі. Як я могла забути?? Пам'ять дівоча як казала бабця. Переді мною стоїть брюнет якому я винна пончики.. Н-та... Чудовий ранок ніц не скажеш.. Згадавши ща соломинку , тріумфально посміхаюсть
-То ти ж спортсмен! Йди качайся в спортзалі , а не пончики їш!-сказала та трохи вдаривши в плечі відступаю . О а ось і мій об'єкт для вбивства . Скільки там за вбивство людини дають? Нічого, посиджу зате за Оливію помщуся.  Скоротивши відстань між нами б'ю юнака в груди. Він здивовано ахає та відходить на крок назад. Хоча якби я була на його місті ,зробила б теж. Уявивши себе з боку жахаюсь ,впевнені кроки,страшний погляд ,та бажання вбити . І це все ховпається за обгорткою милої на вигляд дівчинки Емми.. 
-Ах ти ж дубина! То значить Оливія має через тебе плака...-тут я зупиняюсь негоже ,щоб він дізнався про те що Оливія плаче.
-Через тебе дурня...-знову мовчу.. Щоб сказати ,щоб і про почуття подруги щмовчати і хлопця образити? От чому все так складно? А?-чортихаючись пвд ніс знову б'ю хлопця в груди.
-Чого я перед тобою тут розпинаюсь?-запитала радше саму себе.
-У будь якому випадку , ти дурень !!! Якщо захотів кинути Оливію! Їй богу! А ні постривай! Це вона тебе кинула. Так вона! -сказала та тріумфально посміхнулась.
-Боже, що Оливія в тобі знайшла? Ні ну от чесно..-запила та розвела руки . ...
-А то ти Еммі?- запитав брюнет , що вмить опинився переді мною
-Так я Еммі , будь ласка не заважай !-скрикнула я
-Еммі давай розберемося , як нормальні люди?-запитав брюнет
-Чи ти незнаєш хто я ? -запитав він та скинув брову
-А чого це я, маю знати хто ти?